Рік тому на виборах українці обирали місцеву владу. У більшості випадків перемогу здобули чинні міські голови. Так сталося й у Кропивницькому, де Андрій Райкович зміг вдруге стати міським головою і, на відміну від попереднього разу, отримати повністю контрольовану міську раду. У підсумку ніщо не заважає йому виконувати свою передвиборчу програму і обіцянки.
Партійні програми
На останніх виборах міські голови не реєстрували передвиборчих програм у виборчих комісіях, адже така опція була передбачена лише для політичних партій. Проте партійні програми важко назвати програмами – переважно це були агітки з набором порожніх гасел і невеликим відсотком конкретних обіцянок. Проте навіть цей невеликий відсоток партії навіть не починали реалізовувати.
Фракція партії «Пропозиція» не проводила «всенародного обговорення» пропозицій щодо положень нового законопроєкту – Муніципального кодексу, «Слуга народу» так і не провела загального аудиту, а фракція «Європейська Солідарність» – не домоглася вступу України в НАТО.
Читайте також: Вибори у невеликій громаді. Сексизм, адмінресурс світильниками і несподіваний результат
Детальніше про програми інших партій-переможниць місцевих виборів у Кропивницькому Тиждень вже писав, проте зараз важливі саме програми цих трьох політичних сил, які становлять основу промерської більшості у міськраді. Нагадаємо, переважно програми цих партій не стосувались повноважень органів місцевого самоврядування і майже не містили конкретики, тому їх реалізація буде, м’яко кажучи, проблематичною.
Програма міського голови
Не зважаючи на відсутність опції подавати передвиборчі програми мерів у виборчі комісії, багато кандидатів зробили свої програми у вигляді передвиборчих агіток. У це число входить і міський голова Кропивницького Райкович. І у його особистій програмі конкретики значно більше. Переважно його обіцянки стосуються питань інфраструктури, землі, транспорту та соціалки, з конкретними об’єктами, які планують відремонтувати чи профінансувати.
Якщо казати про повністю виконані обіцянки за рік, то їх не густо. По-перше, провести інвентаризацію земель міста, по-друге, провести капітальний ремонт неонатального відділення пологового будинку, по-третє, придбати п’ять нових автобусів. Тобто з 61 обіцянки виконано лише три, а це менше 2%. Решта – в процесі, отже шанси на їх виконання до кінця його каденції все ж зберігаються. Частина з цих обіцянок вже закладено в міські програми і на них передбачено фінансування.
Дорожня карта реформ від громадськості
Якщо для реалізації партійних програм депутатам доводиться домовлятися між собою, шукати точки дотику та компроміси, а для реалізації програми міського голови треба переконувати депутатів і шукати союзників, то для реалізації «Дорожньої карти реформ» громадські активісти домовились із політиками про підтримку заздалегідь – ще напередодні виборів. Так вийшло, що всі без виключення партії, які потрапили до Кропивницької міської ради, включно із самим міським головою, поставили свої підписи під документом, тому політична воля для його виконання мала би бути.
Подібним чином Реанімаційному Пакету Реформ вдалося просунути більшість реформ на національному рівні, тож у Кропивницькому використали успішні практики колег. ДКР активістів передбачає написання стратегії розвитку міста, підвищення прозорості та підзвітності влади і ефективності комунальних підприємств, завершення декомунізації і проведення деколонізації. Є ще багато чого іншого, загалом 15 пунктів та 48 підпунктів.
Читайте також: Плагіат в українській освіті. Як організовано боротьбу з явищем в регіональних вишах
Тут є певні зрушення. Повністю реалізованих пунктів наразі нема, проте є ті, які почали виконувати. Передусім варто згадати пункт про розробку стратегії міста. У березня створили робочі групи за кількома напрямками, які почали розробку документа. При цьому одна з підгруп займається питанням впровадження в місті системи Смарт Сіті, яка стосується ще одного пункту ДКР.
Під тиском активістів владі довелося зробити кроки в напрямку декомунізації. Нарешті демонтовано напис «Кіровоград» на в’їзді в місто, демонтували серп із молотом та напис «За владу рад» із однойменного пам’ятника, аварійний напис «СЛАВА ГЕ.ОИЧЕСК… РАБОЧЕМУ КЛАССУ» з дев’ятиповерхівки, і навіть герби СРСР з колон будівлі міської ради. Поте це – менше половини з найпомітніших недекомунізованих об’єктів.
Пункт про інформування та звітування виконує міський голова, у той час як про депутатський корпус такого не скажеш – більшість депутатів ще не оприлюднили жодного звіту про свою діяльність.
Підсумовуючи, варто зазначити, що партійні програми мають значно гіршу якість написання та відсоток виконання, ніж програми міських голів та дорожні карти реформ від громадських активістів. Це свідчить про відсутність дієвих політичних партій в Україні та проблеми з функціонуванням партійної системи.