Український посол Володимир Хандогій викликав кілька усмішок у кімнаті для засідань парламентських комітетів у Вестмінстері, заявивши, що такий збіг символічний і, мовляв, американські та українські вибори дуже схожі, оскільки ніхто не може передбачити результату.
Щоправда, різниця виявилася вже наступного дня, коли американці виборчий процес успішно закінчили й мали загальновизнаного переможця, а в Україні і двома тижнями після голосування тривав скандальний у низці округів процес підрахунку.
Тему схожості українських виборів з американськими кілька десятків учасників обговорення у той вечір більше не розвивали.
Моя партія
Партію регіонів на лондонських дискусіях представляв Леонід Кожара, який у минулому складі Верховної Ради був заступником голови Комітету у закордонних справах.
Він виглядав майже цілковито задоволеним тим, як в Україні підбивали підсумки виборів, заявивши, що найбільші затримки з визначенням результатів відбувалися в округах, де боролися не за партійні, а за мажоритарні мандати.
Читайте також: «Регіонали» в Парижі звинувачують міжнародних спотерігачів у злочинах
На думку пана Кожари його партія проблем фактично не мала, а найбільші клопоти він бачив, насамперед, в опозиції.
Він навіть трохи пожалів лідера партії УДАР Віталія Кличка у зв’язку з тим, що в опозиції виявилося так багато потужних лідерів, яким, мовляв, доведеться боротися між собою на наступних президентських виборах.
А далі депутат-регіонал вирішив поділитися у Лондоні своєю стурбованістю.
“…Дві дуже радикальні партії з крайнього лівого і крайнього правого крила здобули велику частину українських голосів. Це означає, що буде новий присмак в українському парламенті. Усі дискусії будуть жорсткіші, ніж раніше. Можливо, буде навіть більше бійок у парламенті… але моя партія брати участі в них не буде, бо комуністи матимуть дуже потужних опонентів у вигляді партії Свобода”,- поділився думками пан Кожара, не згадавши, що з комуністами, які цього разу збільшили кількість своїх місць у Верховній Раді, упродовж кількох років були партнерами Партії регіонів у правлячій більшості.
Більше про комуністів Леонід Кажара не згадував, а натомість окремо зупинився на ВО «Свобода» і промовляв як щирий європеєць, котрий переймається долею західних цінностей ліберальної демократії.
“Ми всі стурбовані заявами «Свободи», особливо стосовно національних меншин. «Свободі» бракує толерантності, і ми особливо стурбовані антисемітськими заявами», – твердив пан Кожара, який потім вважав за потрібне наголосити, – “Нацистська і фашистська ідеологія в Україні заборонена, «Свобода» є марґінальною. Я можу запевнити вас, що моя партія ніколи не дозволить «Свободі» перейти межу”.
Щоправда далі у дискусії Леонід Кожара фактично був змушений визнати, що деякі кроки саме його партії і зокрема проштовхування сумнозвісного закону про мови підштовхнуло багатьох українців до голосування за партію, котра обіцяє протидіяти антиукраїнським крокам влади.
Британський погляд на «Свободу»
Британський депутат-консерватор Джон Віттінґдейл, який розповів на круглому столі, що був в Україні не виборах лише коротко і відвідав “тільки 5 дільниць”, не подав ознак надто великої стурбованості партією «Свобода».
Пан Віттінґдейл переповів, що йому також дехто в Україні казав, що свободівці представляють фашистські чи, навіть, неонацистські погляди, але він вирішив робити висновки самостійно – на основі власного досвіду та розмов з людьми, яким має підстави довіряти.
«Чоловік, якого я знаю дуже добре, дуже освічений, який супроводжував мене під час частини візиту, дуже поінформований чоловік, сказав мені, що він голосував за Свободу. А він, наскільки я знаю, зовсім не фашист і не неонацист. Він – український патріот, без жодних сумнівів, і він дуже обурений зокрема і законами про мову, та хотів виявити свої національні почуття. Я підозрюю, що тут у Британії також є подібне. Йдеться про певне розчарування провідними політичними партіями, і розчаровані виборці шукають альтернативи», – сказав Джон Віттінґдейл.
Британський депутат висловив думку, що сам факт того, що українці мали можливість вибору з різноманітних партій і змогу виявляти свій протест з допомогою виборчих бюлетенів, є позитивною ознакою.
Він щоправда визнав, що може оцінювати ситуацію лише загалом. Інші його застереження були радше технічними. Джон Віттінґдейл розповідав, що деякі українські виборці скаржилися йому на веб-камери на виборчих дільницях, бо не вірили, що тими камерами не відстежують саме те, як вони голосували.
Британський парламентарій також був трохи збентежений виглядом прозорих скриньок для голосування, в яких можна було бачити окремі бюлетені з позначеними голосами.
Заблокована євроінтеграція
Хоча головною темою лондонського обговорення мала бути оцінка перспектив зближення України з Європою, саме на цю тему надто оптимістичних заяв не пролунало.
Хоча учасники на зразок базованої у Лондоні дослідниці українських неурядових організацій Орисі Луцевич і припускали, що факт подальшого ув’язнення Юлії Тимошенко, можливо і не мав вирішального впливу на результати виборів, вона все ж наголосила, що ця обставина і далі додає до ізоляції України у Європі.
Слова “вибіркове застосування судочинства” лунали у залі обговорень дуже часто і репліки аудиторії створювали враження, що доля Тимошенко залишається символом сутності чинної української влади.
Леонід Кожара посилався на приклад суду над колишнім румунським прем’єр-міністром Адріаном Настасе, звинуваченим у корупції. Він також спробував доводити, що офіційний Київ просто не має достатніх можливостей, щоб належним чином роз’яснити свою позицію у Європі.
У відповідь на це українському гостеві зауважили, що він саме виступав у будівлі британського парламенту і, що Україна має представництво у низці європейських організацій та установ.
Установ, які просили, вимагали, закликали українську владу вдатися до певних конкретних кроків. Досі значна частина тих закликів була проігнорована. Тезу, висловлену у Лондоні, про загрозу подальшої міжнародної ізоляції України ніхто на зустрічі заперечувати не наважувався.