Днями американська дослідницька компанія RAND оприлюднила звіт “Поборюючи іноземну дезінформацію у соціальних медіа”, підготованому для Збройних сил США.
“Кампанії з дезінформації у соціальних медіа не являють собою монолітну загрозу. – йдеться у звіті RAND. – Скоріше, дезінформація — це інструмент управління, який сьогодні застосовується державами до порівняно нової сфери соціальних медій, щоб створити новий варіант інформаційної війни. Це мало чим відрізняється від того, коли сто років тому до літака додали кулемент, створивши новий вимір повітряної війни”.
Дослідники RAND проаналізували стратегії Китаю, Росії, Північної Кореї та Ірану, які вони застосовують для ведення дезінформації у соціальних медіа, і виявили суттєві відмінності.
Так, Північна Корея використовує соціальні медіа переважно з метоб кібер-шпигунства. Наприклад, 2014 року корейські хакери активно використовували Facebook, Twitter та мережу LinkedIn, створюючи там фейкові акаунти, поширюючи через них зловмисне програмне забезпечення і проводячи первинну розвідку філій компанії Sony Pictures Entertainment. Втім, набагато більше зусиль Північна Корея докладає до того, аби через соціальні медіа досягти аудиторії у Південній Кореї. Так, 2016 року була зафіксована спроба північнокорейських хакерів отримати інформацію від чиновників Південної Кореї за допомоги фейкового жіночого акаунту у Facebook.
Читайте також: RAND: Китай веде цілеспрямовану пропаганду серед еліт тих країн, на які прагне впливати
Якщо спроби Північної Кореї не надто вражають, то стратегію Китаю автори звіту вважають "справжньою загадкою". "На перший погляд, Китай мав би бути ключовим гравцем у сфері іноземних кампаній впливу у соціальних медіа" – припускають аналітики RAND, нагадюучи, що Піднебесна щороку витрачає близько $10 мільярдів на пропаганду. Однак, доводиться констатувати, що у сфері соціальних медій Китай зосереджує основні зусилля на внутрішній аудиторії. За наявними даними, кількість дописів з акаунтів, так чи інакше афільованих із Китайською компартією, у тамтешніх соціальних медіях може сягати 17%. Тимчасом на міжнародному полі Китай виявляє неспродівану пасивність. Єдиний виняток становить Тайвань. Посилаючись на власні джерела, аналітики RAND пишуть, що Тайвань отримує з боку Китаю до 2400 одиниць дезінформації щоденно.
Що стосується Ірану, ця країна демонструє зовсім інший рівень міжнародної активності. Так, у 2018 році Іран вів масштабну кампанію дезінформації у соціальних медіа, спрямовану на аудиторії у США, Європі, Латинській Америці та на Близькому Сході. В рамках цієї кампанії Іран поширював антисаудівські, антиізраїльські, пропалестинські та проіранські наративи. У травні 2019 року Twitter видалив 2800 фейкових акаунтів, пов'язаних з Іраном.
За висновками аналітиків RAND, з-поміж згаданих країн, Росія найбільш активно веде міжнародні дезінформаційні кампанії, пріоритетною мішенню для котрих можуть бути США. "По всій Європі лунають повідомлення про спроби російської дезінформації з метою вторгення у соціальну тканину та внутрішні політичні механізми цих країн" – додають автори звіту. Втім, як стверджують аналітики RAND, формування російської тактики дезінформації почалося з цілей всередині країни, а саме під час війн у Чечні, коли російські хакери атакували чеченські онлайн-ресурси. Зарубіжним дебютом російських дезінформаторів стала війна у Грузії 2008 року, а 2014 року, після повалення режиму Віктора Януковича , Росія вже була повністю готова застосовувати такі технології проти України.
Втім, автори звіту констатують, що дезінформація у соціальних медіа створює недовіру і хаос, проте не дозволяє сформувати довгостроковий вплив. Крім того, під питанням залишається ефективність дезінформаційних кампаній.