Історично склалося так, що активний політичний сезон в Україні починається восени. Оскільки саме в цей час народні депутати повертаються з відпусток під купол Верховної Ради. Втім, дискусії та баталії навколо законопроектів точаться не лише в будівлі парламенту, а й на вулицях. Зокрема, в урядовому кварталі. Адже українську політику важко уявити без вуличних протестів, які збирають від кількох десятків до кількох тисяч людей. Приводи можуть бути різні — від незначних поправок до законопроектів і важливих документів на сотні сторінок чи призначень чиновників. Цьогоріч ними стали спроби запуску ринку землі й відведення військ із лінії фронту на Донбасі. У попередні роки багатолюдні акції збирали, скажімо, вимоги звільнити вже колишню очільницю Національного банку України Валерію Гонтареву, торгівля з тимчасово окупованими територіями Донбасу, зняття депутатської недоторканності, відбувалися мітинги на підтримку колишнього голови Одеської області Міхеїла Саакашвілі тощо. Тоді в урядовий квартал приходили десятки тисяч людей. Утім, паралельно з цими збиралися й менші акції протесту. Власне, саме вулиця може стати додатковим інструментом тиску на політиків. А може, й останнім аргументом. Ба більше, саме протести часом пришвидшують роботу чиновників. І тут мова не лише про законодавчі ініціативи. Скажімо, чи не найвідомішим з усіх за останній рік став рух «Хто замовив Катю Гандзюк?», який об’єднав як знайомих убитої активістки, так й інших громадських діячів. Масові виступи руху почалися торік, після того як Катерину облили літром сірчаної кислоти в Херсоні. З урахуванням цього випадку від моменту втечі Януковича сталося понад 50 нападів на активістів по всій країні. Це були доволі різні люди, які виступали проти вирубки лісів, безконтрольного видобутку бурштину, місцевої корупції тощо. Врешті, біля адміністрації президента на Банковій зібралося кілька сотень людей, які вимагали від тогочасного президента Петра Порошенка звільнити міністра внутрішніх справ Арсена Авакова й узяти під особистий контроль розслідування нападів. Гаслом протесту стала фраза «Мовчання вбиває».
Читайте також: Рух стримування
Хоч Аваков і лишився на посаді, після низки акцій напади на активістів стали рідкіснішими. Також учасники руху домоглися створення депутатської комісії, яка зайнялася розслідуваннями нападів на активістів. У результаті депутати виявили численні факти бездіяльності поліції, в окремих випадках їм вдалося заново запустити розслідування. Щоправда, навіть після цього учасникам руху доводилося збиратися ще десятки разів. Скажімо, щоб імовірні замовники нападу на Катерину отримали свої підозри в скоєнні злочину, щоб їм обрали запобіжні заходи, щоб їх відсторонили від обійманих посад, щоб вони не могли впливати на слідство. Однак розслідування й досі пробуксовує, що змушує рух «Хто замовив Катю Гандзюк?» раз у раз приходити до урядового кварталу протестувати. Востаннє мітингарі збиралися на Банковій на роковини смерті активістки — 4 листопада.
Ще одна група протестувальників, які виходять на мітинги відстоювати свою позицію, — учасники Революції гідності, родичі загиблих чи постраждалих на Майдані, їхні адвокати та навіть прокурори. Тим паче що за ці п’ять років влада давала для протестів чимало приводів.
Третя велика група ідейних протестувальників — правозахисники й родичі військовополонених та політв’язнів у РФ. Акції на підтримку бранців Кремля відбуваються незалежно від пори року й здебільшого є реакцією на ті чи інші події. Наприклад, масові арешти кримських татар, голодування українських політв’язнів, візити європейських чиновників, які могли б вплинути на ситуацію. Востаннє масово ці активісти збиралися об’єднані міжнародною кампанією Save Oleg Sentsov. І хоча Сенцова звільнили, активісти цього руху й надалі планують глобальні акції, оскільки в російському полоні лишається щонайменше 87 політв’язнів.
Читайте також: Потрібен справжній мир, а не його імітація
Окремо варто сказати про ситуативні мітинги, які збираються як реакція на ті чи інші події. Успішним прикладом можуть слугувати, наприклад, відомі «євробляхери» — власники нерозмитнених автомобілів, які кілька разів фактично блокували рух урядовим кварталом, вимагаючи для себе преференцій у розмитненні авто. Якщо ж казати про осінь 2019-го, то на багатотисячний мітинг збиралися викладачі й учителі. На вулицю їх вивів проект закону «Про повну загальну середню освіту», який мав реформувати цю сферу. Невдоволення викладачів, зокрема їхніх профспілок, що стали організаторами мітингів, викликали пропозиції переглянути систему нарахування зарплат. А точніше, ідея депутатів скасувати низку надбавок освітянам. Мітингарі ж вимагали «гідної оплати праці», а фактично виступали за те, щоб ситуація лишилася як є.
Окрім працівників сфери освіти до урядового кварталу цієї осені виходили й шахтарі з незмінною от уже кілька десятків років вимогою: виплатити зарплатні борги й передбачити для цього гроші в державному бюджеті. Йшлося про 1 млрд грн. Принаймні про це заявляв депутат від партії «Батьківщина», голова незалежної профспілки гірників Михайло Волинець, якого деякі медіа пов’язують з олігархом Рінатом Ахметовим.
Однак найцікавішими для спостереження лишаються мітинги за гроші. Цю технологію успішно використовували в часи Віктора Януковича представники як влади, так і опозиції. Перші збирали собі масовки на партійні з’їзди й антимайдани, другі — на мітинги «Україна без Януковича». Не зникла ця схема й у часи Петра Порошенка. Тут варто згадати чи не найвідоміші проплачені протести — мітинги під прапорами партії «За життя» під Національним банком. Місяцями в урядовому кварталі фактично жили нібито ошукані вкладники банків. Хоча більшість із тих людей були пересічними пенсіонерами, безробітними й безхатьками. Вимоги мітингувальників дуже швидко трансформувалися від повернення втрачених вкладів до відставки тодішньої голови НБУ Валерії Гонтаревої та повернення валютного курсу часів Януковича. Тобто «долар по 8» і «євро по 11». Чи не найбільшу політичну вигоду з тих протестів дістав Вадим Рабінович. Можна припустити, що своєю медійною впізнаваністю він завдячує саме цим акціям проти Гонтаревої. До того ж стала впізнаваною і його партія, яка в об’єднанні з кумом Путіна Віктором Медведчуком на цих виборах посіла друге місце й пройшла до парламенту.
Цього року історія повторюється. Уже понад тиждень під будівлею Нацбанку збираються мітингувати «проти корупції в НБУ». Лідером акцій є рух «Стоп корупції», один із засновників якого — колишній журналіст телеканалу «Інтер» Роман Бочкала. Активісти ж, які в Києві борються з незаконними забудовами, звинувачували «Стопкор» у спробі відмити ці забудови. Так чи так щодня під НБУ збирається по кілька сотень людей. Протести під Нацбанком почалися після затримання колишніх і нинішніх чиновників НБУ в справі про заволодіння коштами стабілізаційного кредиту VAB Банку. Ідеться про привласнення 1,2 млрд грн. Хоча пересічні мітингарі під час спілкування про ці факти не говорять. Понад те, вони не можуть пояснити причини своєї присутності під НБУ. А в окремих випадках на запитання від журналістів реагують доволі агресивно.
Читайте також: Володимир Зеленський. «Почую кожного»
Таку поведінку «обуреної громадськості» можуть пояснити оголошення про «набір масовки», якими останній тиждень завалені спільноти в соцмережах, що спеціалізуються на пошуку роботи. За «робочий день», з восьмої ранку до п’ятої вечора, пропонують 400–450 грн. Власне, з часів Віктора Януковича схема не змінилася. Тільки якщо раніше масовку набирали через соцмережу «ВКонтакте», то тепер для цього використовують Telegram. Відповідно й координація здійснюється через цей додаток. Еволюціонували й способи оплати: тепер сотники й десятники оплачують таку «роботу» безпосередньо на банківську картку. Тобто «протестувальникам» не треба очікувати годинами, доки привезуть готівку. Незмінними лишилися хіба що люди, які їх збирають.
Змін зазнала й сама технологія. Так, згадані масовки часом намагаються використовувати проти опонентів. Тобто проплачений мітинг «підкидають» до ідейних протестувальників, щоб дискредитувати протест. Трапляються курйози. Наприклад, цієї весни під час серії мітингів проти розкрадання в Укроборонпромі, які влаштовувала партія «Національний корпус», у натовпі з’являлися люди… асоціальної зовнішності. Вони помітно вирізнялися на тлі спортивних хлопців і дівчат та пересічних активістів. У результаті проплачених мітингарів доволі швидко вирахували й здали журналістам разом з організаторами й записами про кількість людей і фінанси, які на це пішли.
Це не повний перелік мітингів, які відбувалися й ще можуть відбутися цього року в урядовому кварталі. Адже приводів зібратися на вулиці як для активної частини суспільства, так і для мітингарів за гроші вистачатиме. Наприклад, на 3 грудня вже анонсована акція нібито ошуканих вкладників банку «Михайлівський» і вже згаданого VAB Банку. У грудні ж має відбутися зустріч у «нормандському форматі», результати якої цілком можуть збурити хвилі масових протестів. Врешті, попереду голосування за низку важливих законопроектів, у яких певні люди можуть мати свої інтереси.