Перше й головне питання, що виникає під час читання Програми економічних реформ на 2010–2014 роки (підготовленої Комітетом з економічних реформ при президентові Вікторі Януковичі): чому ми не бачили її напередодні виборів? Докладний і вельми конкретний документ мав, за ідеєю, з’явитися саме тоді й для того, щоб продемонструвати виборцям серйозність намірів кандидата в президенти і його людей. Проте цього не сталося. Віктор Янукович став президентом і дотримується принципу «дайте побільше влади, а я вже вирішу, що з нею робити». Навіщо ж зараз, майже через півроку після виборів, виносити на громадське обговорення великі документи, в яких якраз і йдеться про те, як буде використано владу? Відповідь треба шукати у площині завдань влади, найближча з яких – латання дірки в держбюджеті.
Звести кінці з кінцями можна трьома способами: істотним зменшенням державних видатків, зовнішніми запозиченнями та увімкненням друкарського верстата. Власне, публікація Програми реформ свідчить про те, що команда Віктора Януковича обрала шлях зовнішніх запозичень, передусім у МВФ.
Цей висновок очевидний для тих, хто пам’ятає історію відносин української влади і МВФ, зокрема вимоги, які висував Фонд потенційним країнам-позичальникам. Документ, розроблений Комітетом з економічних реформ при президенті, по суті, є викладом цих вимог і відповідей уряду на них. Комічною ілюстрацією цієї обставини є слово «пруденційний», що часто трапляється в тексті Програми. Prudent означає «розсудливий», слово «пруденційний» не означає нічого, до Програми реформ воно перекочувало з документів МВФ. Однак, певна річ, перетворення, які пропонує команда Віктора Януковича, позначені не тільки для міжнародних фінансових організацій, а мають ще й внутрішньополітичне значення. Простіше кажучи, Програма реформ (загалом їх запропоновано 18, див.тут) пояснює, навіщо потрібен уряд і чим він займається. Документ містить так звані індикатори успіху за кожним розділом, більшість із них нібито мають спрацювати до 2012–2014 років. Таким чином, будь-який критик влади виявляється в ролі саботажника, який заважає працювати «зайнятим» людям. Сама ж робота, відповідно до документа, може бути оцінена тільки 2014 року, тобто після закінчення каденції нинішнього президента.