І хто ж міг підготувати її, як не Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України, останній з яких (і чи останній?!) – термінал для скрапленого газу LNG… Під гірчичним словом «UCRAINA» – пояснення: «Найтаємничіша загадка Європи». Ще можна б перекласти: «Найзагадковіша таємниця Європи». Ніяк заперечити. І справді, з кожним кроком рекламний текст стає чимраз загадковіший, впадаючи, врешті, в цілковитий абсурд. Читаємо далі про те, що «слов’янська легенда» оповідає, як Бог, створивши Землю, схопив усі багатства в руки і полетів, кидаючи різним країнам кому що. А ось над Україною Бог взяв і… чхнув. І розсипалися над нею всі багатства – далі перелік: і вугілля там, і уран, і алюміній, і мідь, і цинк. А в кінці ще й додані «рідкісні землі», себто, мабуть, чорнозем, але це вже був би вищий пілотаж. А потім що не абзац, то діагноз. Ось, наприклад, який цивілізаційний прорив здійснила Україна. Саме через неї, виявляється, пролягав Великий Шовковий шлях. і ж які колосальні перетворення відбулися відтоді: у нинішній Україні, виявляється, «на зміну караванам прийшов залізничний транспорт» (забули додати: хюндаї). Та й на цьому не кінець: в Україні «порти дають змогу перевозити товари в контейнерах» і загалом «неперервно транспортуються великі вантажі». Оце досягнення!
А проекти ж які! «Якісна вода». Полягає в «забезпеченні населення країни якісною питною водою». Або ж «Чисте місто»: побудувати 10 сміттєпереробних підприємств. У цивілізованому світі це мали б бути не проекти, а норма. Ні, є поміж них й амбітні, аж занадто: «Відкритий світ» – «створення національної мережі інформації та комунікації, заснованої на технології 4G, що покриє понад 20 тис. шкіл України». Поки до технологій четвертої генерації, дати б дітям шкільні автобуси і порядні підручники. А це що! Ось проект «Air Express» («Повітряний експрес») – це, виявляється, побудова швидкісної залізниці між Києвом та Борисполем! Вочевидь, після хюндаїв, які не їздять, матимемо відразу потяги, що літають! Ну й ще один проект із сюрреальною назвою: «Олімпійська надія-2022»… Проект-надія! В умовах, коли експерти прогнозують, що країну, недорозкрадену до Євро-2012, буде дорозкрадено за наступні два роки.
А яка фантазія в назвах рубрик! Одна рубрика: «Україна – скарб Європи, який треба відкрити». А друга: «Відкрити скарби України». До цього запрошуються інвестори, яким нічого боятися, адже розквіт в Україні забезпечений, оскільки панують у ній «нова економічна стабільність, нова якість життя, сильніша система соціальних гарантій, розв’язання важливих проблем екології». І чи ж можуть не привабити інвесторів такі ось слова: «Україна подолає своє минуле, це лише питання часу, але багато з тих, хто вже зробив в країні успішні інвестиції, вам скажуть, що просто необхідно зрозуміти, як функціонує система, і тоді стає цілком можливим зібрати скарби». А ось згадана вище агенція (яка, вочевидь, добре зрозуміла, «як функціонує система»!) – це «гідна спроба розірвати ланцюги минулого і продемонструвати, що Україна може розквітнути й розквітне». Підпис – Владислав Каськів.
Хтось скаже: може, це ідіоти перекладали? Та ні, швидше за все, ідіоти писали. На тлі катастрофічного зниження індексу інвестиційної привабливості України набір потворних радянських штампів, нахабна риторика, політичний анальфабетизм. Головне ж те, що, жоден із вказаних проектів так і не був реалізований. Натомість 11 жовтня 2012-го Держфінінспекція, провівши ревізію фінансово-господарської діяльності агенції, з’ясувала, що через посередницькі структури було витрачено з порушенням чинного законодавства 2,8 млн на «формування позитивного іміджу України». А 13 жовтня вже цю заяву спростувала. Та це копійки. Ось термінал LNG, який директор Держагентства мав би побудувати з іспанським майстром лижного спорту, і то колишнім, повинен був зашкалити за мільярд доларів. Варто згадати б, що Луценко сидить за 600 тис. із хвостиком гривень, витрачених все ж таки на свято МВС. За посттоталітарною арифметикою, вся ця влада як колективний «каськів» давно заслужила на пожиттєве ув’язнення.
Словом, може, в нинішній Україні й сталося таке чудо, що «на зміну караванам прийшов залізничний транспорт», а той відразу перетворився на «повітряний експрес». Зате єдино необхідного чуда все-таки не було: політики так і не вийшли з радянської печери. І яка різниця, подасть чи не подасть якийсь один чи другий «каськів» у відставку. То портрет влади. Це історія на міжнародному рівні, яка демонструє, що високопосадовці в Україні – дрібні шулери, некомпетентні особи. Одна з найкращих антиреклам України. А ще ж залишається аспект, про який чомусь мало хто нині згадується: чи не той самий персонаж прислужився під час Помаранчевої революції до кризи і розколу «Пори», був і тоді звинувачений у махінаціях із коштами, а з підписів, зібраних на підтримку організації партії, щонайменше третина виявилися фальшивими?
Тож питання, чи не йдеться про ще один проект, який випав із видимого списку Держагентства: «фабрика провокаторів»? І претензій же до «зовнішніх ворогів» ніяк пред’явити: патентований українець, тернопільчанин. Його інтерв’ю 2005 року закінчується символічними словами. Журналістка запитує: «Все, я зрозуміла, ти справжній авантюрист». Цей цікавий персонаж відповідає: «Ну, може, й не справжній, але…»