Усі волонтери D66 заслужили похвали! Нам не вдалося переконати більшість виборців висловитися «за», бо до кампанії долучилися тільки фундація Stem voor Nederland («Голосуй за Нідерланди»), кілька міністрів та депутат Ган тен Бруке від лібералів. А сама Народна партія за свободу і демократію, християнські демократи, Партія праці, «Зелені ліві», Християнський союз, Державна реформаторська партія, а також Конфедерація промисловості й працедавців Нідерландів та Федерація профспілок були в ній майже не задіяні. Хоча такі міста, як Амстердам, Утрехт, Лейден, Неймеген, Гронінген і Вагенінген, а ще 15 інших муніципалітетів, де більшість виборців підтримала Угоду, показали, що кампанію «за» можна було виграти.
Кампанія «проти» (її вела переважно ініціативна група GeenPeil: рух NoPoll через сайт GeenStijl, «Форум за демократію» і Соціалістична партія Нідерландів) була дуже активною, і її перемога заслужена. Вітаю їх із досягненням. Хоча те, що вони ініціювали референдум із надуманих причин, залишається фактом. Адже ініціатори Комітету громадян ЄС визнали, що хочуть виходу Нідерландів із Євросоюзу і про Україну тут не йдеться. До того ж у кампанії «проти» використано багато неправдивої інформації про Угоду, щоб залякати людей. Крім міфу про вступ до ЄС у результаті асоціації розповідали про масову імміграцію, мільярди євро допомоги, гнів Путіна через Угоду й імпорт вирощених на гормонах бройлерів. Не дуже гарно, адже асоціація нічого такого не передбачає. Де в чому референдум був організований неправильно (дивне фінансування, недостатня кількість кабінок для голосування тощо), та все ж таки він викликав дискусію і дебати по всій країні. У ЗМІ, церквах, пабах, громадських центрах і на кухнях люди говорили про нашого сусіда Україну, про ЄС, про торговельні домовленості й про геополітику.
Це сприяє більшій політичній активності громадян, а в цьому разі — їхній помітнішій участі у творенні європейської політики. І нам це потрібно на тлі зростання частки роздратованого й наляканого населення. Депутати мають частіше виходити до виборців і пояснювати, за що голосують у парламенті.
Тут варто сказати, що самі українці провели величезну роботу. Парламентарії, студенти, представники громадянського суспільства — усі вони з’їхалися до Нідерландів поговорити з нами, переконати нас, що Угода буде корисна й Україні, і Європі, а отже, Нідерландам. Я пам’ятатиму коротку поїздку до Львова й Києва у лютому разом із лідером парламентської фракції D66 Александером Пехтольдом: під час неї ми зустріли багато людей, які надихають. І тоді, й тепер, незважаючи на результати референдуму, наш меседж такий: ми підтримуємо вас і ніколи не підведемо. Кампанію «за» вбило питання 30-відсоткової явки, за якої згідно із законом про консультативний референдум плебісцит вважається дійсним. Опоненти мали єдиний вибір: голосувати «проти». У прихильників було два варіанти: підтримати Угоду або зі стратегічного розрахунку не брати участі у волевиявленні. Для мене дилеми не існувало (не вагатись, а йти й голосувати!). Але, на моє розчарування (особливо у великих містах та провінції Брабант), багато хто піддався впливу колумністів і публічних інтелектуалів. Не голосувати, бо тобі не подобаються референдуми загалом, цей конкретно, організація або тема, не тільки зверхньо, а, виявляється, ще й не дуже розумно. Адже положення про поріг явки робить вибір консультативного референдуму фактично обов’язковим.
Читайте також: Нідерланди ініціювали переговори з ЄС щодо зміни угоди про асоціацію з Україною
Результат 6 квітня був чіткий. Реакція всієї нижньої палати парламенту теж: його треба враховувати. Тож Нідерланди не можуть ратифікувати Угоду про асоціацію. Що конкретно робити, зараз вирішуватиме правлячий кабінет. Він має запропонувати дії у відповідь на висновки плебісциту, а відтак пропозицію обговорять у парламенті. Потім прем’єр Рютте має поспілкуватися з іншими 27 державами ЄС. Пошук адекватного наступного кроку ускладнює розділена група опонентів: хтось хоче скасувати Угоду цілком; хтось — певні частини. Є і ті, хто вимагає уточнення деяких її місць або винятків для Нідерландів. І в цьому важливий недолік референдумів про міжнародні угоди: вони стосуються не тільки однієї країни. Пам’ятаючи про реальний ризик провокування ще більшого невдоволення і скепсису щодо Європи (так сталося після того, як Нідерланди проголосували проти загальноєвропейської конституції у 2005-му), діяти треба обережно.
Читайте також: Порошенко заявив, що текст Угоди про асоціацію з ЄС не змінять
Цей референдум перший у королівстві, ініційований громадськістю, і буде не останнім. Ініціативи наступних уже оголошені. Надалі темою цілком може стати Угода про ЗВТ між Європою та США. До того треба, щоб закінчилися переговори про неї. А ще вона має спочатку пройти нижню палату і Сенат парламенту Нідерландів (тут певності теж немає). Однак ми вже знаємо, що нові референдуми країна проводитиме. І я на них чекаю!