Президент і журналісти

20 Травня 2020, 23:24

Тиждень опинився серед тих, кому в доступі відмовили. І передусім слід пояснити нашу позицію стосовно цього. По-перше і найголовніше, президент має виключне право спілкуватися з тими ЗМІ, з якими вважає за потрібне. У законах не вказано, як йому організовувати роботу з медіа та яким чином обирати співрозмовників. Наприклад, Віктор Янукович свого часу «бігав по пеньках» у оточенні кількох телеведучих і не порушував нічого.

 

Відео каналу chivokunya

Інша справа, що невід’ємне право журналістів – робити висновки з того, який формат обрано та кого запросили до спілкування. Адже в цьому також полягає політика влади.

Щодо формату, то на прес-конференцію президента допустили понад 65 медіа. За словами прес-секретаря глави держави Юлії Мендель, під час відбору керувалися принципами, запозиченими у Великій Британії та США. «Ми спеціально їздили та вивчали їх. Це означає, що президента, прем’єра висвітлюють найрейтинговіші медіа. Друге, ми дивилися, щоб були різні ідеологічні платформи… І третє, ми дали можливість бути присутніми молодим платформам, які демонструють дуже рейтингову динаміку», – зазначила Мендель.

Читайте також: Куди подінеться блокнот?

Пояснення цілком зрозуміле й логічне. Питання: а чому ми дізнаємося про нього за п’ять хвилин до початку прес-конференції і навіщо тоді було влаштовувати історію з акредитаціями? Офіс президента давно міг би створити офіційний журналістський пул, який, до речі, дійсно існує в багатьох країнах. Зокрема, у США. Можна включити до нього найрейтинговіші видання та спілкуватися тільки з ними. Справді, журналістам ще на початку акредитації повідомили про обмеження місць через COVID-19. Однак за якими критеріями будуть ці обмеження – відомо не було. Зрештою, навіть із допущених до прес-конференції медіа поставити запитання змогли далеко не всі. Як обирали серед них?

 

Тож претензії до Офісу президента не в тому, що журналістів Тижня не допустили до прес-конференції. Вони в тому, що Офіс президента не пояснює свої дії відкрито, прозоро та вчасно. На початку заходу Володимир Зеленський запропонував, щоб журналісти самі придумали формат наступної прес-конференції. Мовляв, вам ніколи не догодиш. Дійсно, незадоволені будуть завжди. Спробую скористатися нагодою та запропонувати. Наприклад, Офіс президента може створити офіційний пул та записати туди усіх охочих. Раз на місяць чи два до розмови запрошують по 10 видань з пулу у порядку черговості. За рік можна поспілкуватися з журналістами від 60 до 120 видань, витрачаючи на це по дві години часу кожного разу. Можна обрати інший формат: спілкуватися почергово з телевізійниками, журналістами електронних та друкованих ЗМІ. Нюанси не мають значення. Важливо те, що будь-який подібний формат передбачає регулярність спілкування президента (прем’єра, спікера Ради або будь-якого іншого посадовця) та журналістів найрізноманітніших видань.

Президент Зеленський прийшов до влади, заявляючи про свою демократичність та принципову відмінність від попередників. Ця ж ідея досі лунає між рядків його заяв. «Я всім відрізняюся від Порошенка», – каже президент під час прес-конференції. Не всім. Спілкування з пресою залишилося незмінним. Замість спілкування тоді, коли це необхідно, нам пропонують прес-конференції «до ста днів», «до року», «до Дня журналіста» (потрібне вставити). І доки не зміниться такий підхід, жоден формат не вирішить проблеми. Незалежно від того, йдеться про 14 годин на фудкорті чи про три години у парку.

Фото прес-служби президента

Щодо прес-конференції та запитань, які поставили президенту, то як і обіцяла Юлія Мендель «теплої ванни» не було. Однак і не тільки це важливо в спілкуванні преси та президента. Будь-який сумлінний прес-секретар політика може без зусиль спрогнозувати тематику запитань від тієї чи іншої редакції. Наприклад, у випадку Тижня очевидно, що ми поставили б питання або щодо війни з Росією, або щодо справ Майдану, або щодо культурної політики. Приблизно те саме й з іншими ЗМІ. Тому насправді помічники Зеленського без зусиль можуть поділити всі теми на три блоки: про що президент хоче говорити; про що він говорити не хоче, але доведеться; та про що говорити важко і нецікаво. І якщо оцінити прес-конференцію під цим кутом зору, то вона виглядає дещо інакше. Чи були присутні медіа, які жорстко критикують Володимира Зеленського? Були, зокрема, чимало з орбіти проросійських політиків. Чи всім важким темам виділили достатньо часу? Отут навряд. Питання розслідування справ Майдану взагалі залишилося практично поза увагою на прес-конференції президента вперше з 2014-го. Але це, звісно, суб’єктивне враження.

Щодо самого президента, то він був «на рівні». Кілька реплік на адресу опонентів та журналістів навпроти були справді вдалими. З новин ми дізналися тільки те, що Зеленський розмірковує над спробою обійняти посаду вдруге. Торік у своїй офіційній програмі кандидата він пообіцяв цього не робити. На тому й усе аж до наступної круглої дати або знакової події.