У понеділок, 19 червня, завершився візит держсекретаря США Ентоні Блінкена до Китаю. Візит зосередив на собі значну увагу, з огляду на все більш напружені відносини Вашингтона і Пекіна. Лише нещодавно, на початку червня, міністри оборони двох держав провели кілька днів на безпековому саміті Shangri-La Dialogue 2023 у Сінгапрурі, але так і не знайшли часу для особистих перемовин. У ті ж дні в Тайванській протоці китайський військовий корабель Luyanh III небезпечно зблизився з есмінцем США Chung-Hoon та підрізав його на відстані близько 140 метрів, що стало додатковим сигналом про відсутність діалогу.
Крім того, найбільш пам’ятною подією в американсько-китайських відносинах за участі Блінкена стала його зустріч із китайською делегацією на Алясці у травні 2021-го, коли все завершилося публічною суперечкою під об’єктивами камер. Суто фактологічно ж останній візит американського посадовця рівня держсекретаря до Китаю відбувся у 2018-му — ще до президентства Джо Байдена.
Читайте також: Die Welt: Як Китай потайки спостерігає за усім світом
Нинішній візит Блінкена розпочався з переговорів з главою МЗС Китаю Цінь Ганом та директором комісії ЦК Компартії з закордонних справ Ван І (за статусом головним дипломатом Китаю). Медіа називають різну тривалість переговорів: від 5,5 до 11 годин, але можна звести до того, що вони були довгими. Проте ключова інтрига полягала у тому, чи відбудеться особиста зустріч Блінкена та лідера КНР Сі Цзіньпіна.
І це сталося. Хоча зустріч тривала лише 35 хвилин, але і західні, і китайські медіа оцінюють це як позитивний сигнал. South China Norning Post сипле теплими цитатами співрозмовників, які ті виголошували під камери. Зокрема, Сі заявив, що «Китай поважає інтереси Сполучених Штатів і не буде кидати їм виклик або [намагатися] замінити». Але, продовжив, що «Сполучені Штати повинні поважати Китай і не завдавати шкоди законним правам та інтересам Китаю».
Блінкен у відповідь заявив, що сподівається й очікує «у майбутньому ми матимемо кращі комунікації, кращу взаємодію». «Я вважаю, що за останні кілька днів ми зробили позитивний крок у цьому напрямку», — додав він.
Насправді обидві тези є повторенням позицій, які сторони публічно оголошують щоразу при згадці відносин між двома країнами. Наприклад, те саме повторювали на конференції у Сінгапурі. Проте раніше США заявляли, що Китай не демонструє бажання діалогу, а Пекін, у свою чергу, намагався уникати серйозних зустрічей з американцями.
На такому тлі сам факт візиту Блінкена і згода Сі зустрітися з ним демонструють відчутну зміну. Китайська партійна газета «Женьмінь Жибао» у звично офіційозному стилі повідомлення про підсумки візиту також натякнула на певний позитив: «З належним почуттям відповідальності за історію, людей і світ, дві великі країни повинні і можуть знайти правильний шлях для взаєморозуміння. І для обох країн, і для всього світу добре повернути свої відносини в русло здорового і загалом стабільного розвитку. Це може принести нескінченні позитивну енергію, впевненість і можливості».
Західна преса, окрім визнання важливості самого факту візиту, в цілому обережно оцінила його підсумки. У The New York Times навіть вдалися до оцінки символічних жестів.
Журналісти з посиланням на аналітика Дрю Томпсона з Сінгапуру зауважили, що Сі приймав двох попередніх держсекретарів США (Майка Помпео і Рекса Тілерсона), сидячи поруч із ними. Так само Сі сидів поруч із Білом Гейтсом, коли той приїздив до Китаю минулого тижня. Натомість, у випадку з Блінкеном показали тільки їхню зустріч стоячи.
Читайте також: Українська дипломатія на полях АСЕАН та американсько-китайське змагання
Видання CNN винесло у заголовок саму суть: «Незважаючи на візит Блінкена, між Китаєм і США все ще є небезпечна прірва». Журналісти зазначають, що «незважаючи на позитивні сигнали», США та Китай все ще далекі один від одного у «фундаментальних і нагальних питаннях, наприклад, чи існує змагання двох держав, чи існує взаємна повага у відносинах між ними або як знизити ймовірність конфлікту».
The Washington Post виділяє ще один важливий підсумок візиту у контексті міжнародних справ. Візит не зняв блокаду з прямих переговорів між військовими двох держав, яку встановив Пекін після візиту Ненсі Пелосі до Тайваню. Однак він проклав дорогу для майбутніх візитів посадовців США: міністрів фінансів Дженет Йелен, торгівлі Джини Раймондо і спецпосланця з питань клімату Джона Керрі. Це підтримає діалог на певному рівні.
Промова Байдена услід
Незважаючи на такий загалом позитивний підсумок, вже за добу новини про візит Блінкена відійшли далеко в тінь. Справа у тому, що президент США Джо Байден під час одного з виступів прилюдно назвав Сі Цзіньпіна «диктатором».
Тут варто додати трохи контексту. По-перше, ось відповідний фрагмент промови повністю:
«І тому все змінюється. Ми правильно розібралися в Південно-Східній Азії — і, до речі, я обіцяю вам, що це саме так — не турбуйтеся про Китай. Я маю на увазі, турбуйтеся про Китай, але не занадто (Сміх присутніх) (ориг. I mean, worry about China, but don’t worry about China).
Я дійсно це маю на увазі. Китай справжній — має реальні економічні труднощі. І причина, чому Сі Цзіньпін дуже засмутився, коли я збив ту повітряну кулю з двома кузовами шпигунського обладнання, полягає в тому, що він не знав, що вона там була. Я серйозно. Ось що є великим соромом для диктаторів — це коли вони не знають, що сталося. Це не мало відбутися там, де сталося. Її [кулю] збило з курсу над Аляскою і віднесло через Сполучені Штати. А він про це не знав. Коли її збили, він був дуже збентежений. Він заперечував, що це взагалі було. Тож тепер Індія, Австралія, Японія та Сполучені Штати працюють рука об руку в Південно-Китайському морі та Індійському океані».
По-друге, це не прохідні заяви і навряд обмовка. Це підготовлена заздалегідь промова, виголошена в рамках президентської кампанії з переобрання Байдена, зокрема, й перед спонсорами кампанії. Тому вона може мати куди більше значення, ніж пошуки символів під час візиту Блінкена до Китаю. Значна частина тексту присвячена саме створенню союзів у Південно-Східній Азії, вочевидь, для стримування Китаю. А ширше — загальносвітової коаліції країн («Коли ви востаннє чули, щоб Японія цікавилася тим, що відбувається посеред Європи у війні, і сприяла допомозі та підтримці України?» — Це з тієї ж промови).
Тому загальний підхід США до Китаю і навпаки навряд зазнав хоч якихось змін. Суперництво між країнами триває, а ситуація в Тайванській протоці — далека від розрядки. США налаштовані на створення противаги Пекіну в регіоні, а Китай намагатиметься цьому зашкодити. До відлиги ще точно далеко, якщо вона колись і буде.