«Поступову втрату повноважень місцевими органами влади в Україні відзначили не лише експерти з поза уряду, але й державні службовці високого рівня. За останні два роки, парламент прийняв більше двадцяти законів, які передали низку повноважень від місцевих рад центральній владі. В результаті цих змін місцеві і районні ради, наприклад, втратили контроль над схваленням проектів планування території і більше не мають право брати участь у формуванні місцевих проектів, у тому числі інвестиційних проектів, які фінансуються за рахунок Фонду регіонального розвитку.
Центральний уряд забрав собі оплати за ліцензування людей, що продають товари на ринках базарах, які до цього складали майже половину прибутку місцевих бюджетів…
Новий Бюджетний кодекс держави (в якому викладаються правила української бюджетної системи, включаючи її структуру, її правові основи, і відносини між місцевими та державним бюджетами) не надав місцевій владі додаткові джерела доходу, але збільшив число послуг, які вони повинні надавати…
Отже, центральна влада збільшила свій контроль над фінансовими потоками в країні, делегувала місцевому рівню нові повноваження, при цьому не запропонувавши додаткове фінансування, котре дозволило радам виконувати їх нові обов’язки. Крім того, їх позбавили фінансової самодостатності», – зазначають аналітики.
Читайте також: Як зробити, щоб міські голови не були безголовими?
На їх думку, реформа місцевого врядування і досі не виконана в першу чергу з політичних та фінансових причин.
«Небажання передати додаткові повноваження місцевим органам влади та збільшити їх бюджети пов’язане зі страхом Києва втратити безпосередній контроль над політичними процесами, що відбуваються в українських регіонах. Нинішня модель розподілу фінансування забезпечує політикам Києва більше впливу над тим, як виділяються кошти і як вони витрачаються. На практиці ця модель створює ідеальні умови для зловживання владою та корупції, оскільки політики можуть передати субсидії і гранти конкретним місцевим органам влади в обмін на особисті вигоди…
Імплементація (адміністративної) реформи може засмутити велику частину електорату і армію державних службовців, які працюють в регіонах. А це у свою чергу послабить мотивацію посадовців державних адміністрацій мобілізувати виборців та здобути їх підтримку на наступних виборах або «допомогти» правлячій партії досягти необхідних результатів. Можна також припустити, що у зв’язку з виборами 2015 року центральний уряд волів би накопичити гроші замість того, щоб надавати їх місцевим бюджетам, для того, щоб потім оголосити нові соціальні ініціативи зразу ж перед виборами», – вважають Іванські і Жоховські.