«Реалізація плану опозиції, парламентаризації політичного режиму і light-демонтажу президентської вертикалі можлива. Але цього тижня, можливо, нереальна. Не так просто опозиції залучити необхідну кількість голосів для того, аби створити нову парламентську більшість, проголосувати за звільнення керівництва ВРУ і обрати нове, прийняти акт про повернення до конституції 2004 року і запустити процес формування парламентського коаліційного уряду», – переконаний Карасьов.
«У опозиції вибір жорсткий – або виконати умови, прописані у законі про амністію, а на це вона піти не може з етичних і практичних міркувань (та й виконати ці умови опозиціонери не в змозі), або ж запускати демонтаж президентської вертикалі і розхитувати Януковича через парламент», – додав політолог.
Карасьов зауважив, що майбутнє можливе переформатування більшості в Раді залежатиме від позиції олігархів, які контролюють частину депутатів.
«Проблеми в Партії регіонів є і вона пішла тріщинами. Очевидно, що там сформоване радикальне крило «яструбів» і є близько 50 депутатів, які вже готові перейти на бік опозиції і Майдану. Але ці депутати не завжди самостійні. Їх позиція залежить від позиції ключових олігархів з оточення президента Януковича», – наголосив експерт.
Він зазначив, що наразі впливу олігархів достатньо, аби стримувати силові сценарії розв’язання кризи.
«Їх впливу достатньо, аби перекреслити будь-які сподівання і намагання запустити силовий сценарій розв’язання кризи. Вони стримали натиск «яструбів» тиждень тому. Втім, з іншого боку, олігархи не настільки сильні, аби кинути відкритий виклик Януковичу не маючи достатніх гарантій свого майбутнього у разі підтримки опозиції – і бізнесового, і політичного», – наголосив він.
«Доки не буде гарантій, розуміння свого місця у майбутній політико-економічній системі – доти олігархи триматимуть позицію нейтралітету, або дистанціювання. І будуть стримувати будь-які радикальні сценарії – як з боку президентської команди, так і з боку опозиції», – сказав Карасьов.
Він додав, що наразі «і для олігархів, і для тих депутатів, яких вони представляють у ПР, і для груп незалежних депутатів найбільш прийнятна тактика вичікування» замість надання переваг тій чи іншій політичній силі.