Не знаю, як вам, а мені вже так обридли безглузді обіцянки доморощених дуче, що шляк трафляє. Ну от набрався духу зручний опозиціонер Арсеній і бовкнув таке, що ні в тин, ні в ворота, ні в ксьондзові вікна: «Новий парламент прийме закон про порядок імпічменту, і першим під імпічмент піде Янукович».
Дай, Боже, нашому кролику вовка з’їсти! Можна, звичайно, посміятись, але не смішно. Мені сумно, що до влади йдуть знову шапкозакидайлики. Для імпічменту треба набрати 300 голосів. Хтось вірить у це? Я до таких не належу.
Читайте також Я і вони: провідними опозиційними політиками і далі керують особисті амбіції
Можна було б іще зацитувати кілька пасажів із Форуму об’єднаної опозиції і завити від розпачу на місяць. Запах тліну й нафталіну крутить, на жаль, у носі сильніше, ніж запах перемоги.
Істину глаголив премудрий Медведчук – той, що є «сірим кардиналом» і, кажуть, повернувся в політику як проект Путіна (назву йому підібрали більш ніж промовисту: «Украинский выбор»): «Заяви опозиції, що вона переможе на виборах і візьме владу у свої руки, є некомпетентними через те, що, скільки б не набрали голосів опозиційні партії за списками, це буде нівельовано мажоритарниками, які увійдуть до президентської більшості. Переконаний, що опозиція програла майбутні вибори ще тоді, коли допустила скасування конституційної реформи і проголосувала за змішану систему виборів».
Чекає на нас нова навала «тушканчиків». Але «хруні», як таких типів називали на Галичині, – це ще не найбільша біда. Нам і так не дано передбачити зрадника. Ми помилятимемось, і від цього нікуди не дітися. Однак набагато гірше, коли сама опозиція виявиться продажною повією і розведе нас, як лохів.
Ось вам промовистий приклад. Є на Львівщині два округи, «намолені» кандидатами від влади. Вони вже там пасуться давненько й покращують людям життя в поті чола і возять на шару до Святої Землі, за відсутності в селах ЖЕКів латають дахи, паркани, дороги. Одне слово, плекають сю лозу. Але їм добре відомо, що хитрі галичани, радо прийнявши будь-які подачки, в результаті проголосують по-своєму. Священики, подякувавши за нові ворота, дадуть щиру обіцянку за благодійників помолитися, та жодного разу на службі Божій не закличуть за них голосувати.
Таким чином, усі ті чесною працею зароблені кошти, кинуті на округ, можуть ніколи не відбитися, якщо… Авжеж, якщо туди прийде сильний кандидат від опозиції.
У 2002 році з усіх провладних депутатів на мажоритарці Львівщини переміг лише Петро Писарчук. І то завдяки тому, що мав такого слабенького суперника, про якого хіба мріяти. І я навіть знаю, хто за це тоді в лапу взяв. Решта буржуїв програвали і письменникам, і кіноакторам. То вже інша річ, яку користь мала Україна від таких нардепів. Але годі про сумне. Маю надію, що цього разу співаючих і танцюючих кандидатів не буде.
Читайте також Форум об’єднаної опозиції: форма перемагає зміст
То що ж роблять наші мільйонери? Вони домовляються з БЮТ. Домовленість проста як дишло: ми вам – щедрий урожай капусти, а ви виставте на окрузі якусь слабеньку кандидатуру. Яку ми в чесній і справедливій боротьбі покладемо на обидві лопатки. А такі сильні депутати, як знаменитий Шкіль, най би йшли собі за списком. І наш героїчний Шкіль, який уже вигравав вибори на окрузі, – о жах! о кари Господні! – погоджується! Зраджує округ, який його вибрав навіть тоді, коли він сидів за ґратами!
У результаті на Городоцький округ «БЮТ-Батьківщина» посилає чудову, прекрасну, а може, й непідкупну журналістку Тетяну Чорновіл, матеріали якої я читаю з великим задоволенням, а на Пустомитівський – такого собі неліквіда, який узагалі не збирався балотуватися.
Та от біда. Чудова, прекрасна журналістка публікується не в «Сільських вістях» і навіть не в місцевому «Експресі», а в інтернет-виданнях. Балотуватися ж буде в сільських районах, де всесвітнім павутинням, може, користується 5% населення. Чи є в неї шанси виграти вибори? Ймовірно, такі самі, як у тієї юнки, що балотувалася від БЮТ на мера Обухова. Не певен, що там обійшлося без капусти.
Про іншого суперника «львівських олігархів» і говорити нема чого. А от Шкіль міг би будь-кого з місцевих багатіїв перемогти лівою ногою. Але не хоче. Добрий він.
І скажіть мені, чи це не трагедія? Львівський КОД намагається протестувати, сперечатись, але ж проти капусти не попреш. Сутенер наказав – дівка лягає. От і Львівщина лягла. А може, чого доброго, й уся наша ненька, як та бариня, лягли і просють.
Що я можу на це сказати? Шановна Тетяно, на Городоччині ще й вашими парфумами не пахтіло, як магнати землю носами й копитами рили, гречкою вдобрювали, олією поливали, цукерками «Конті» засівали. Почули кожного. Чому б вам не звернути свій полум’яний зір на рідну Черкащину? Та ще й із вашим прізвищем! Хіба там олігархів мало? Один Губський чого вартий!
І так ото досить лише пройтися по кандидатах від КОДу, аби зрозуміти, що добра половина – слабкі ланки. Сильні кандидати воліють у списки. Зручно й затишно. А там хоч і потоп. Бо будь-який депутат, навіть не належачи до конституційної більшості, має змогу косити бабло. То чого вище пупа стрибати?
P.S.: Друже Андрію, я називав тебе серед тих депутатів, яким вірив. Якщо не підеш на мажоритарку, перетворю тебе на блазня. А слово письменника вічне. Перший «хрунь» мав і прізвище Хрунь. І саме письменник перетворив його на прозивне. Амінь.
Читайте ткож: Шанси перемогти на виборах у опозиції доволі високі