«Парк Грутас»: 100 тисяч відвідувачів музею застиглого соцреалізму щороку

Подорожі
27 Грудня 2011, 17:28

Комунізм у телячих вагонах

Торік «Парк Грутас», що має площу майже 20 га мальовничої литовської природи, був визнаний одним із десяти найдивніших музеїв у світі. Це доволі популярне місце – за рік музей відвідують понад 100 тис. туристів. Територія музею просто неба позначена символічними прикордонними стовпами. За спиною залишаються стовпи з гербом Литовської Республіки, а попереду тебе зустрічають прикрашені радянськими гербами: «Ласкаво просимо на територію вічного соціалістичного реалізму»!

Звідси до кас веде вузька стежина, з лівого боку якої стоїть паровоз із вагонами-теплушками. Саме в таких призначених для перевезення худоби і забитих дошками вагонах радянські окупанти і їхні місцеві посіпаки вивозили до Сибіру засланців. Праворуч – довга засклена дошка, під якою вирізки з різних литовських і зарубіжних газет, присвячених музею.

Перша скульптура, яка зустрічає відвідувачів парку, – Матір Крижкальніса. За задумом автора, вона мала символізувати Червону армію, що «принесла звільнення від буржуазного націоналізму». Її історія доволі цікава: скульптуру робили для російського міста Алєксєєва, але тамтешні комуністи відмовилися від подарунка – не до вподоби був, за словами секретаря міськкому, «занадто неросійські риси». Залишившись у Литві, вона тривалий час стояла на дорозі між Каунасом та Клайпедою. Наступний експонат – «Партизани-підпільники» – це скульптура, що важить понад 75 тонн, втілює радянських «партизан», якими керував Антанас Снечкус – післявоєнний перший секретар Литовської РСР. За словами гіда, вантажівка, яка перевозила «партизан», поміняла 16 покришок.

Далі наш шлях пролягає «вулицею Лєніна» (так каже табличка). Що й не дивно, тому що більшість пам’ятників у парку саме «вождя світового пролетаріату». У радянській Литві теж дотримувалися негласного правила «що більше і важливіше місто, то більший пам’ятник Лєніну має там стояти». Найбільший Лєнін (6 м заввишки) був встановлений у Вільнюсі, трохи менший (5,8 м) – у Каунасі, 5,1 м – у Клайпеді. Найменший пам’ятник був зведений у курортному містечку Паланга. Тепер усі вони тут, оточені ялинками, дивляться і вказують на інший берег маленької річки, що протікає неподалік.

З цими скульптурами теж пов’язано чимало комічних історій. Наприклад, раніше жартували, що в Каунасі тепліше, ніж у Вільнюсі, адже столичний Лєнін одягнений у пальто, а каунаський у розстебнутому піджаку! Крім того, вільнюський Ілліч, мабуть, позичив пальто в дружини, адже його ґудзики на лівому боці. До речі, протилежний берег оформлений в стилі ГУЛАГу, там натягнутий колючий дріт, стоять вишки, видніються дахи бараків.

Культура з «обязаловки»

Дорога виводить нас до Будинку культури. Тут висять прапори усіх союзних республік, «переходящие красные знамена», а стелажі рясно заставлені бюстами Лєніна і Дзєржинского, маленькими моделями «Волг» і «Москвичів», коробочками з нагородними знаками тощо. В майбутньому тут планують встановити кінопроектор і показувати радянську кінохроніку.

Наступний будинок – Агітпункт – зустрічає нас строгим приписом прийти 5 березня 1978 року на чергове звітно-виборне зібрання за підписом секретаря партійного осередку. Усередині – величезна колекція агітаційної, методичної, ідеологічної літератури, на стінах – радянські плакати з цитатами вождів КПРС і заклики голосувати за «блок комуністів та позапартійних».

Останнє приміщення – Галерея мистецтва – заповнене традиційними картинами у стилі соціалістичного реалізму: «Збирання врожаю», «Товариш Будьонний і товариш Дзєржинскій у Кремлі» тощо. Тут можна побачити зменшену копію батьківської хати Лєніна і ляльок в національних костюмах усіх радянських республік.

Неподалік від виходу облаштували невеличкий зоопарк і дитячий майданчик з великими «гойдалками-каруселями», які для багатьох відвідувачів є символом дитинства. Поряд з ними звели сцену, на якій щороку відбувається жартівливе святкування 1 Травня. Саме цього дня Лєнін «оживає» і пропонує випити квасу або пива, радячи «вимагати доливу після відстою піни».

У невеликій кав’ярні музею обслуговують піонери, які давно дочекалися комсомольського віку. Вони запропонують скуштувати борщ «Ностальгія», котлети «Прощавай, молодість» і кисіль «Спогад», а також чай у гранованих склянках з підсклянниками, шматочком рафінаду і печивом. Найдорожче блюдо «По-російськи» – це кілька з відвареною картоплею і цибулею в алюмінієвій тарілці та половина скляночки горілки.

Музей абсурду

На виході з музею не дає спокою питання: що таке Парк Грутас? «Інститут марксизму-лєнінізму просто неба», як стверджують його супротивники або все-таки «Живий урок історії просто неба», як презентують свій музей творці парку. У молодих відвідувачів музею багато що викликає сміх і здивування, але це була абсурдна реальність, в якій понад 50 років жили чотири мільйони литовців. Хоч би як там було, звезені в одне місце з площ пам’ятники радянських діячів є прекрасним прикладом перемоги історичної правди над офіційною міфологією.

Як дістатися

До Вільнюса з Києва можна дістатися автобусом (430 грн) або літаком (приблизно 2500 грн). Поїздка автобусом з литовської столиці до Друскінінкая (126 км) коштуватиме ще 30 літів (93 грн). З цього курортного містечка до музею «Парк Грутас» можна доїхати до Грутаса автобусм (1,8 лита або 6 грн в один бік) чи на таксі (10–15 літів або 30–45 грн).

Про Грутас

Ціна квитків: дорослий – 20 літів (62 грн); дітям від 6 до 16 років – 10 літів (31 грн); дітям до 6 років, працівникам ЗМІ з посвідченнями, працівникам музеїв та гідам з посвідченнями, інвалідам 1-ї групи – безкоштовно. Інформація подана здебільшого литовською, англійською та російською мовами. Оренда аудіогіду (литовською, російською, англійською, німецькою, французькою та польською мовами) коштує 46 літів (143 грн).