Не встигли ми схаменутися, як Венеційський кінофестиваль швидко перетнув екваторіальну лінію цьогорічної програми. Це означає, що позаду залишилися найблискучіші виходи світових зірок на червоні доріжки (річ у тім, що оскільки 8 вересня у Торонто розпочинається ще один серйозний міжнародний кінофорум, багато кінематографістів перелітають з Італії до Канади), фестивальна публіка визначається із фаворитами, а шалений темп мостри переходить у більш спокійний ритм.
Щоправда, позавчора звільнитися із чіпких обіймів кінофестивалю, щоб проїхатися до Венеції та відвідати, приміром, інсталяцію Оксани Мась на площі San Stae, що на Гранд каналі, було не так вже й просто: італійські транспортники страйкували проти прем’єр-міністра Сильвіо Берлусконі, тому венеційські вапорето з острова Лідо, де відбуваєтсья кінофестиваль, ходили з перебоями, як, зрештою, і всі інші засоби громадського транспорту по всій Італії.
Позавчора ж таки на Лідо завершилося компонування основної конкурсної програми: на екрани вийшов фільм-сюрприз, назву якого тримали у секреті до останнього, – «Море людей» (Sea of People), жорстка драма від китайського режисера на ім’я Цай Шанцзюн. Отже, кількість фільмів, що змагаються за «Золотого лева», досягла 23.
До слова, китайський кінематограф за репрезентативністю посідає друге місце на Венеційському кінофестивалі: перше – за американцями, китайці представляють чотири фільми, один з яких – «Просте життя» (A Simple Life) 64-річної режисерки Енн Хуї, відомої, проте не надто обласканої нагородами – отримав позитивні відгуки (фільм розповідає, як смиренність китайської служниці, що віддала 60 років свого життя кільком поколінням однієї сім’ї, винагороджується піклуванням про неї сина господаря наприкінці її життя). Не виключено, що виконавиця головної ролі може претендувати на звання найкращої актриси цьогорічного фестивалю. Хоча це може бути і Кейт Уїнслетт (фільм «Різня» (Carnage) Романа Поланського), і Кіра Найтлі («Небезпечний метод» (A Dangerous Metod) Девіда Кроненберга) – ці картини, що набрали чималого розголосу, показали на початку фестивалю.
Цікаво, що кінооглядачі фаворитку у змаганні за Кубок Вольпі не так пристрасно визначають – на відміну від аналізу чоловічих акторських робіт. Емоції на Лідо збурила картина британського режисера МакКуїна «Сором» (Shame), де глядач стає свідком нерозбірливого статевого життя головного героя, який переживає кризу самоідентифікації. Майкл Фассбендер, актор, що виконує цю роль, відверто ілюструє всі грані свого персонажа: від психоемоційних внутрішніх переживань та конфлікту із сестрою до подробиць його статевого життя. Хоча ця оголеність дає підстави сумніватися, що, попри чудову акторську роботу, Фассбендер може претендувати на нагороду. Проте у його рукаві є ще одна козирна карта – роль Карла Юнга у фільмі «Небезпечний метод».
Конкурентом Майкла Фассбендера є Гарі Олдмен, що перевтілився у британського шпигуна у фільмі Tinker, Tailor, Soldier, Spy шведа Томаса Альфредсона (нашому глядачеві він може бути знайомий за хорором «Впусти мене» 2008 року). Ця картина – екранізація роману Джона ле Карре про інтриги всередині МІ-6 у часи холодної війни. Екранізація настільки вивірена й правильна, зі скрупульозною інсценізацією британського побуту 1970-х років, що сам автор роману назвав картину тріумфом. Проте за бажання все ж можна знайти прокол – у сцені відтворення святкування радянського Нового року, хоча водночас помаранчеву новорічну ялину та Санта Клауса із маскою Лєніна можна оцінити як стьоб, адже у фільмі відчувається певна пародійність. До слова, у картині епізодичні ролі зіграли двоє відомих російських акторів – Світлана Ходченкова та Костянтин Хабенський: їхні п’ять хвилин слави поряд із Коліном Фертом та Гарі Олдменом російська преса схарактеризувала ледь як не тріумф.
Сьогодні ж на Лідо покажуть масштабну роботу російського режисера Алєксандра Сокурова, єдиного представника Росії в основному конкурсі, – «Фауст». Фільм обіцяє стати одним із найбільших задоволень другої половини фестивалю. Сьгодні ж у готелі Excelsior, що за 200 м від Палацу Кіно і де зупиняються зіркові делегації фестивалю, запланована публічна зустріч Сокурова: на відміну від Ходченкової, у якої графік зустрічей із пресою виявився неймовірно щільним, знаковий режисер знайшов час для спілкування зі своїми глядачами.
Переможців 68-го кінофестивалю у Венеції визначатимуть у суботу, 10 вересня. Але крім таких цінних «Левів» відомі режисери й актори отримують ще під час перебігу мостри приємні бонуси. Зокрема, ветеран американського кінематографа Аль Пачіно, який у позаконкурсній програмі представив чудову напівдокументальну стрічку «Саломея Уайльда» (WildeSalome), де він є як режисером, так і актором, отримав подарунок від одного з основних спонсорів фестивалю – бренду швейцарських годинників Jaegar Le Coultre Glory. Однойменну нагороду за внесок у кіномистецтво Аль Пачіно отримав на офіційній церемонії у Палаці Кіно.
Хоча на урочистостях скромно зауважив, що готовий більше говорити не про власну славу, а про захоплення роллю і значенням Оскара Уайльда у культурному житті Європи ХІХ століття: «Він був лібералом і намагався переконати суспільство бути гуманнішим», – віддав належне відомому літератору актор. Погоджуючись із Аль Пачіно, все ж іще раз знімемо капелюха перед його особистими досягненнями, згадавши «Хрещеного батька», «Обличчя зі шрамом», «Адвоката диявола» та «Запах жінки».