Остерігайтеся посмішки Кремля. Вона оголює зуби

28 Травня 2010, 00:00

«Обличчя сучасної Росії – це усміхнене обличчя, – сказав президент Мєдвєдєв, – але інші держави мають усміхатися нам у відповідь».

Новини про відносини Росії з Заходом породжують найрізноманітніші спекуляції та коментарі. Як приклади можна навести новини про участь російських керівників у церемонії в Катині, про рішення оприлюднити документи, які проливають світло на радянські злочини, вбивства; новини про російсько-норвезьку домовленість щодо розмежування морського кордону в Баренцевому морі та в Північному Льодовитому океані, якій передували сорокарічні перемовини. До цього можна додати новини про успішні візити Дмітрія Мєдвєдєва до Норвегії та Данії, двох нордичних країн, з якими Росія дотепер не мала надто теплих відносин. До речі, це був перший візит такого рівня до Копенгагена ще з 1964 року. Понад усім цим вивершується, звісно, російське загравання з Польщею.

Дехто говорить про російську «миловидну офензиву». Дехто запитує, чи не маємо ми справу з «новою Росією»? Деякі експерти зауважують, що причину пом’якшення російських позицій у багатьох сферах варто шукати в порозумінні з адміністрацією Барака Обами щодо нового договору про СНО. Безперечно, його підписання нового договору про СНО дало змогу Росії відчути себе знову великою потугою, співмірною зі США. Це також подарувало Росії впевненість у власних силах, потрібну для того, щоб очаровувати інші країни.

Але не можна не помітити, що президент Мєдвєдєв час від часу знову вдається до грубої риторики. Так, Дмітрій Саймс (американський експерт із зов­нішньої політики, президент Центру Ніксона, видавець журналу The National Interest. – Ред.), звернув особливу увагу на слова Мєдвєдєва про те, що Росія «плюватиме на те», що когось може турбувати її активне просування своїх інтересів у Латинській Америці. Й це одразу ж після ядерного саміту в Вашингтоні.

Минулого тижня якісь пояснення новій моделі поведінки Кремля аналітики відшукали в документі, названому он-лайн виданням EU Observer «таємною стратегією Кремля». В ньому йдеться про те, що Росія повинна покращити свої відносини з країнами ЄС для того, аби врятувати свою економіку.

Наскільки важливим є цей новий підхід? Вочевидь, якщо це ввійде у звичку росіян, то розмовляти про взаємні інтереси та підтримувати контакти з Росією буде приємніше, принаймні для тих країн, які не стоять на заваді її прагненням домінувати на енергетичній сцені Європи.

Але в той час, як змінюється тактика, стратегія Росії залишається тією самою. Коротко кажучи, грандст­­ратегія Росії – посилювати російський вплив як ­у глобальних масштабах, так і конкретніше – на пострадянському просторі.

За цим стоять змішані мотиви: постімперська ностальгія, одвічна російська фобія опинитися в оточенні ворогів; страх перед епідемією демократії та верховенством права; потреба контролювати енергетичні потоки до Європи й щире бажання, щоб інші сприймали Росію як одну з найбільших світових потуг та як беззаперечного регіонального гегемона.

Пригадую, Ола Ульстен, міністр закордонних справ Швеції, запитав на двосторонній зустрічі з делегацією СРСР міністра закордонних справ Андрія Громика, чому Росія чинить тиск на Польщу. Той із кам’яним виразом обличчя відповів: «Якщо в когось виникають якісь питання щодо Польщі, я попросив би його подивитися на карту».

Давні геополітичні уявлення зразка ХІХ століття та ідеї холодної війни про потребу «формувати дружній блок» усе ще домінують у російському стратегічному мисленні. Як кому реагувати на це, залежить від того, які відносини хотілося б підтримувати з Кремлем.

Власне кажучи, США та НАТО вже неодноразово відверто прогиналися, щоб завести дружній діалог із непривітним і недовірливим російським керівництвом. Побажання Мєдвєдєва відповідати Росії взаємністю, тобто усміхатися у відповідь, ні до чого не зобов’язує. Звісно, Захід має відповідати на дружні жести російської дипломатії якомога ввічливіше та конструктивніше. Однак ми маємо бути мудрими й пам’ятати старий лімерик (гумористичний п’ятивірш, що виник у Великій Британії, зазвичай у ньому обігрується нісенітниця. – Ред.):

У Ризі жила чарівна-пречарівна леді,
Що їздила на тигрі, смугастому сері,
Вони повернулися з прогулянки,
У тигра в животі парфуми муляли.
Того дня тигр не потребував вже вечері.

Усміхайтеся, але не їдьте на цю прогулянку. 

Уперше статтю було опубліковано на сайті Atlantic Council

Позначки: