«Розкольницькі» тенденції в головній опозиційній фракції, ВО «Батьківщина» дедалі посилюються. На фоні останніх закликів її ув’язненого лідера Юлії Тимошенко до єднання. Впродовж останніх кількох днів в публічному просторі неабиякий резонанс спричинили одразу три події.
Перша – публічний конфлікт депутатів Олександра Бригинця та В’ячеслава Кириленка. Перший звинувачує другого у несвоєчасному поновленні членства в партії «За Україну!» (разом з трьома іншими нардепами і на фоні заяв Тимошенко про потребу створення єдиної опозиційної партії), Кириленко закидає Бригинцю заздрість з приводу того, що саме лідер «ЗаУ!» очолив парламентський комітет з питань культури та духовності, хоча Бригинець теж мав на його неабиякі амбіції.
Друга подія – звинувачення Анатолія Гриценка на адресу Арсенія Яценюка та Олександра Турчинова, котрі «вирішують усе самі», більше того, «імітують боротьбу за визволення Тимошенко».
Третя подія – самовисунення Миколи Катеринчука на посаду мера Києва, що було абсолютно не погоджено з рештою колег по опозиції.
В непублічному просторі подій ще більше. Парламентська кампанія вартувала неабияких коштів усім партіям, а знекровленій у фінансовому плані опозиції далася важче інших. Київські місцеві вибори натомість дають можливість хоча б частково відбити витрати – за рахунок потрапляння потрібних кандидатів у прохідну частину списків (за інформацією Тиждень.ua, майбутніми кріслами в Київраді торгують вже на повну – конкретні суми, від кількох десятків до кількох сотень тисяч доларів залежать від партії, місця в списку та поточної навколовиборчої конфігурації, технічних кандидатів теж активно зманюють (зокрема й опозиціонери – посеред громадських діячів київського масштабу) – і далеко не задарма).
У той же час мерські амбіції має ціле сузір’я опозиційних депутатів: і той же Катеринчук, і В’ячеслав Кириленко, і Олександр Бригинець, і лідер київської «Батьківщини» Юрій Одарченко, і екс-віце-спікер Микола Томенко, і досить відомий у Києві депутат Володимир Бондаренко, і, найголовніше, – Петро Порошенко.
Персона останнього може стати неабияким фактором розколу. Про майбутню «фракцію Порошенка», хай навіть і неформалізовану, говорять ледь не з наступного дня після оголошення результатів виборів. Серед її майбутніх членів називають і Бригинця, і Катеринчука (який пройшов в нардепи по вотчині Порошенка – Вінниччині), і Олеся Донія і низку інших, досить відомих широкій громадськості, прізвищ. Невдоволені персональні амбіції багатьох опозиціонерів ідеально лягають на пропонований Порошенком фінансовий ресурс (за даними Тиждень.ua, Порошенко пропонував опозиції стати єдиним узгодженим кандидатом на посаду мера Києва, але не зійшовся в ціні).
Таким чином, майбутні вибори у столиці стануть для опозиції справжнім, а не декларативним, випробовуванням на міцність. Або вона збереже свою єдність перед подальшим наступом авторитаризму, або ж загрузне у міжособистісних та міжпартійних розборках, на фоні чуток про створення Арсенієм Яценюком принципово нового, не на основі «Батьківщини» чи «Фронту змін», партійного проекту.
Тим часом один з учасників останнього внутрішньоопозиційного скандалу Олександр Бригинець розповів Тиждень.ua про своє бачення поточної ситуації у фракції (на жаль, телефон іншого фігуранта скандалу, В’ячеслава Кириленка, не відповідав).
Тиждень.ua: Пане Олександре, питання вашого конфлікту з В’ячеславом Кириленком обговорювалося на останньому засіданні фракції?
Справа не в мені і не в Кириленку. В даному випадку важливіше те, що ми про дії наших однопартійців дізнаємося із засобів масової інформації, і ці дії інколи спрямовані в іншому напрямку, аніж рухається наша політична сила, і до чого нас закликає Юлія Тимошенко. Тобто мова йде не про особистості.
Але Кириленко це зробив (відновив членство в партії «За Україну» – Тиждень.ua) в найнезручніший момент, саме тоді, коли лунають гасла про необхідність усім об’єднуватись. Якраз був несесійний тиждень, інформприводів було досить мало, тож ця інформація набула чималого розголосу.
Тиждень.ua: Все ж таки, на фракції обговорювалося дане питання?
Ми вирішили, що ці питання на даний день виглядають другорядними, і питання з Катеринчуком, який висунув себе на посаду меру Києва, і ця ситуація. Виступив на засіданні Юрій Стець, який попросив усіх не робити таких необдуманих заяв до того, поки вони не будуть обговорені на фракції. І його виступ здобув шалені оплески.
Крім того, ми обговорювали дії на початку нової сесії і вирішили, що ми блокуємо, воюємо, і сподіваємося, що ми змусимо партію влади запровадити систему «Рада-3», яка має всі необхідні сертифікати і цілком готова до застосування, виконувати норму Конституції щодо персонального голосування.
В цілому, ідея Юлії Володимирівни щодо того, що ми маємо об’єднуватися, а людей, які думають інакше, треба переконувати, здобула підтримку фракції, що дуже приємно.
Тиждень.ua: Але питання щодо ситуації з вами та Кириленком, ситуації з Катеринчуком, ситуації з Гриценком, який в останньому інтерв’ю нищівно розкритикував керівництво фракції, обговорювалися по суті?
Ні, з цього питання виступив лише Стець, який заявив, що це неприпустимо, і що з цим треба якось боротися – і всі його підтримали. А оскільки ці питання розглядаються керівництвом фракції як такі, що роз’єднують, на останньому засіданні вони не піднімалися.
Тиждень.ua: І як в такому разі ситуація розвиватиметься далі?
Якщо ця тема буде продовжуватись, вона буде розглянута на одному з найближчих засідань, а на сьогодні наше головне завдання – консолідувати зусилля перед початком сесії.
Тиждень.ua: Навіщо було виносити сміття з хати і переводити ваші суперечності з Кириленком у публічну площину – обмінюватися публікаціями у соцмережах тощо?
Я вважаю, що будь-які дії, які робляться будь-яким політиком, можуть бути мною публічно оцінені. Оскільки Кириленко зробив вчинок, який не розглядався фракцією, і який суперечить позиції Тимошенко, я не міг мовчати. Я відповідальний перед своїми виборцями. Мені кількаразово дзвонили журналісти з проханням прокоментувати вчинок Кириленка ще до появи мого запису на Фейсбуці – тому незалежно від того, написав би я пост у соцмережі чи ні, моя оцінка все одно потрапила би в інформаційний простір, адже відмовляти журналістам я не можу.
Тиждень.ua: Тобто особистого конфлікту з Кириленком у вас немає?
Я повторю: точно так я коментував і ситуацію з Катеринчуком, якому спершу варто було би винести свою ідею на обговорення серед фракції. Крім того, Катеринчук міг думати, що його заява, написана письмово, могла бути не донесеною до відома керівництва фракції.
Інколи є відчуття, що спілкування в закритому просторі фракції не дає такого ефекту, як спілкування у відкритому просторі (я поважаю його право, але якби я був на його місці, я б спершу узгодив свої дії з керівництвом фракції). Можливо, Катеринчук саме цими міркуваннями і послуговувався.
Тиждень.ua: Судячи з ваших слів, можна говорити принаймні про певні ознаки розколу у фракції.
Ні, не бачу. Я ніколи не говорив про розкол. Я написав у Фейсбуці про «розшарування» у фракції, але журналісти, котрі не знають української мови, процитували мій запис так, начебто я писав про розкол. Але розкол і розшарування – це різні речі.