Київ та Варшава зараз посилюють співпрацю у багатьох галузях. Одним із наслідків на політичному рівні є праця над оновленням базового договору, який визначає рамки для відносин України і Польщі. Чинний договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво підписали ще у травні 1992-го, за кілька місяців після офіційного визнання України незалежною державою.
Про потребу оновити договір, враховуючи нові обставини, публічно оголосили в травні 2022-го, під час візиту Анджея Дуди до Києва. Тоді президент Польщі виступив з промовою перед українським парламентом, зробивши чимало гучних заяв та зірвавши декілька овацій від українських депутатів. Серед іншого, пролунали й кпини на адресу Заходу через зволікання з членством України в ЄС і НАТО у минулі роки. «Я особисто не заспокоюся, поки Україна не стане членом Європейського Союзу у повній мірі цього слова», – заявив тоді Дуда. Важлива деталь: його промова відбулася буквально за два тижні після пропозиції президента Франції Емманюеля Макрона створити на європейському континенті нову політичну спільноту, яка не передбачатиме обов’язкового членства в ЄС.
Також Дуда заявив наступне: «Сьогодні, думаю, можна сміливо казати, що історичний момент наново формує наші відносини. Це факти, про які я говорив і яких ніхто не може заперечити. Сьогодні настав час, на мою глибоку думку, для нового польсько-українського договору, договору про добросусідство. Договору, який врахує все те, що ми разом побудували у наших відносинах хоча б в останні місяці». Президент Польщі згадав про поганий стан інфраструктури, яка поєднує дві країни і наголосив, що «польсько-український кордон має об’єднувати, а не розділяти».
Договір про добросусідство 1992 року є комплексним документом, що передбачає співпрацю в різних галузях: торгівельній, гуманітарній, безпековій, військовій та низці інших. Але цей документ застарілий, навіть якщо не вдаватися до глибокого аналізу. Наприклад передбачено, що у випадку війни проти однієї з країн, інша діятиме згідно з «документами Наради з безпеки і співробітництва в Європі» (нинішня ОБСЄ, на яку мало хто взагалі зважає ). А про можливість військової допомоги від партнера там навіть не йдеться. Також старий договір здебільшого декларативний. Ним передбачені щорічні консультації на рівні глав МЗС, можливо, створення спільних комісій (але вже на підставі інших домовленостей). У решті – цілковиті «сприяння», «розвиток» і й подібні ритуальні фрази.
Ще в день виголошення промови Дуди у Києві на офіційному сайті президента Польщі проект нової угоди порівняли з Єлисейським договором між Францією та Німеччиною 1963 року. Автором порівняння став тодішній держсекретар і керівник Бюро міжнародної політики в канцелярії президента Польщі Якуб Кумох: «Договір можна було б зробити за зразком, наприклад, Єлисейського договору і вказати, як часто польські та українські політики відвідують один одного, як часто проводяться консультації на різних рівнях. Ми хочемо, щоб Польща та Україна були пов’язані так, щоб їх неможливо було роз’єднати».
Що наразі відомо про новий договір?
Відтоді у польській пресі іноді публікують матеріали про підготовку нового документу. Щодо його змістовних деталей в таких випадках пишуть небагато, але наголос ставлять саме на його порівнянні з Єлисейським документом. «Договір між Польщею та Україною на зразок договору між Францією та Німеччиною», – ось типовий заголовок на порталі Gazeta.pl.
Джерелом для подібних публікацій найчастіше виступає вже згаданий Якуб Кумох, а також посол Сейму і колишній заступник глави польського МЗС Павел Коваль. «Ніколи в історії наших країн не було такого, щоб у Королівському замку у Варшаві поруч стояли польський, український та американський прапори. Настав час для нового великого польсько-українського договору та вступу України до Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу. Важливий центр тяжіння в ЄС і НАТО повинен бути встановлений між Києвом і Варшавою», – казав Коваль у коментарі виданню Rzeczpospolita у дні лютневого візиту президента США Джо Байдена до Києва та Варшави.
«Минуло 60 років Єлисейському договору. А що новий великий польсько-український договір? Про нього оголосили. Він буде Варшавським, Вільнюським, Київським, Львівським чи, може, Сарматським? На що поставите?» – писав той же Коваль у твіттері наприкінці січня.
Читайте також: Українські біженці масово втрачають спеціальний статус у Польщі. Причина у недосконалому законі
Іноді про угоду можуть писати у контексті ймовірної дати чи місця підписання. Вони як правило теж знакові. Влітку торік польські медіа писали (з посиланням на Кумоха), що це могло відбутися до 160-ї річниці Січневого повстання на землях колишньої Речі Посполитої проти імперського уряду Росії. Однак на річницю події цього не сталося. «Можна було би подумати над тим, чи місцем підписання нової угоди про добросусідські відносини між Україною і Польщею не міг би бути Гадяч в Україні, це символічне місце», – казав у червні заступник глави МЗС Польщі Марцін Пшидач. Нагадаємо, у Гадячі в 1658 році відбулося підписання унії, яка визнавала Руське князівство третьою утворюючою частиною Речі Посполитої на рівні з Польщею і Литвою.
3 березня у Києві на українсько-польській конференції Ради зовнішньої політики «Українська призма» та польського Центру Мєрошевського Кумох ще раз анонсував договір і також порівняв його з Єлисейським.
З українського боку питання коментують ще рідше, а якщо вони і є, то куди обережніші. «Ми готуємо новий договір. Це досить складна робота, ми готуємо документ, який визначить наші відносини на найближчі кілька десятиліть», – казав улітку торік посол України в Польщі Андрій Дещиця.
У МЗС України у відповідь на запит Тижня офіційно зазначили, що станом на середину березня робота над новим договором триває, а він перебуває «на стадії внутрішнього міжвідомчого погодження польської сторони, після чого документ буде переданий на розгляд українській стороні».
«Оскільки даний Договір є базовим документом двостороннього співробітництва, польська сторона дуже ретельно підходить до процесу опрацювання його оновленого проєкту і цей процес потребує певного часу. Проте, з огляду на особливу важливість цього документа, сторони висловлюють сподівання, що його вдасться підписати ближчим часом, – йдеться у відповіді.
В українському МЗС наголошують на практичних аспектах документа. Головним принципом називають те, що він «має включати конкретні, змістовні положення», які можуть покращити відносини між державами та суспільствами. Ключові аспекти: політика, безпека, співпраця в енергетичній сфері, транскордонне співробітництво, космічна сфера, охорона здоров’я, соціально-гуманітарна сфера, захист навколишнього середовища.
Також у МЗС прокоментували й питання порівнянь українсько-польського договору з Єлисейським:
«Якщо брати до уваги факт, що Єлисейський договір між Францією та Німеччиною вважається історичним документом з точки зору політичного зближення та примирення між двома країнами, окреслення спільної візії сильних гравців у спільній Європі, то така паралель може бути доречною.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну – це удар по міжнародному економічному порядку. Російська війна принесла не лише трагедію для України, але й голод в Африці, підвищення цін на енергоносії в Європі, яке Росія також використала як свою зброю, високу інфляцію внаслідок підвищення цін на продукти харчування й енергоносії, а також інші економічні погіршення, на кшталт зростання боргового тягаря для бідніших країн. Ця війна розділила новітню історію на «до» і «після».
З огляду на це, найважливіше завдання для нас на сьогодні – це спільними зусиллями зупинити та перемогти агресора. Тому, у новому Договорі з Польщею необхідно врахувати всі існуючі та потенційні ризики з метою недопущення будь-яких проявів агресії щодо наших держав у майбутньому. Необхідно сформувати так званий алгоритм спільних дій, у разі виникнення у майбутньому безпекових загроз нашим країнам та регіону».
Але що таке Єлисейський договір 1963 року?
Класична коротка історія франко-німецького договору про співпрацю зазвичай починається зі слів про те, що він поклав край історичному суперництву двох держав. І справді, однією з ключових причин нестабільності на європейському континенті та й двох світових війн було постійне змагання Парижа і Берліна за території та сфери впливу. Це особливо загострилося з другої половини XIX століття, коли німецькі землі остаточно об’єдналися в імперію. Класичний приклад цього протистояння – прикордонні землі Ельзасу і Лотарингії, чия належність змінювалася п’ять разів протягом 80 років.
Саме тому перехід двох найпотужніших країн континенту від суперництва до партнерства знаменував нову віху історії Європи. До речі, розташування низки загальноєвропейських органів у столиці Ельзасу Стразбурзі теж містить цей символізм – Європа перейшла від епохи війн до співпраці.
Читайте також: Україна-Польща. Від історії до безпеки
Сам по собі Єлисейський договір визначав постійні консультації (раз на кілька місяців) керівників держорганів Франції та Німеччини для погодження спільних дій у галузях економіки, оборони, гуманітарній сфері. Згодом, на основі цих консультацій утворювали інші спеціальні установи. У галузі міжнародних справ документ взагалі передбачав попереднє погодження для утворення спільної позиції з тих чи інших питань. Однак кожна сторона тоді мала своє розуміння мети договору.
«Багато в чому обіцянки Єлисейського договору так і не були виконані, – писав для Тижня німецький політолог Ріхард Герцінґер. – Він від початку був під знаком політичного непорозуміння. Де Ґолль [тодішній президент Франції – Ред.] хотів позбавити молоду Федеративну Республіку Німеччину залежності від Сполучених Штатів і разом з нею створити противагу англо-американському впливу на європейському континенті. Глибока недовіра до “англосаксонського світу”, вкорінена в колишньому імперському суперництві, досі визначає менталітет “ґоллізму”.
Однак, основні політичні сили у Федеративній Республіці не були готові йти шляхом французького президента до відмежування від США. Німецький Бундестаґ тоді ратифікував договір, але доповнив його преамбулою з рішучою прихильністю до трансатлантичного альянсу. Цей крок Німеччини розлютив де Ґолля, який бачив у ньому акт покори американській наддержаві».
Ця первісна суперечність проявлялася у майбутньому і дається взнаки аж до теперішнього часу. Франція розглядала себе як лідера Європи, зокрема, у сфері оборони; Німеччина покладалася на США в обороні, але стала економічним локомотивом континенту. На початку російського великого вторгнення в Україну сторони довго не могли напрацювати спільну і повністю несуперечливу позицію, писав Герцінґер.
У листопаді торік сторони навіть відклали двосторонній саміт. «Коли між собою не можуть полагодити Франція та Німеччина, проблеми у всього ЄС», – писав тоді журнал Politico. Причинами називали розбіжності щодо ключових сфер політики, таких як оборона та енергетика. Журналісти різних видань навіть висловлювали думку, що абсолютної певності у продовженні франко-німецького союзу немає.
Незважаючи на це, Єлисейський договір є прикладом документу, який справді справляє значний вплив на політику і перетворення в Європі протягом вже 60 років. Якщо запланований українсько-польський документ принесе бодай частину тієї користі – це вже буде гігантський крок уперед.