Уряд не має більшості в парламенті й залежить від нестійкої підтримки 10 депутатів з Північної Ірландії, тож є паралізованим. Не висунуто практично ніякого законодавства, яке могло б посприяти вирішенню дедалі більших соціальних проблем. Деякі однопартійці прем’єрки Терези Мей відверто кепкують з неї. Вона навряд чи протримається на своїй посаді більш ніж кілька місяців відтепер. А міністри, замість того щоб займатися державними справами, плетуть інтриги в боротьбі за те, хто стане її наступником.
Усе це дуже серйозно ускладнює переговори про Brexit (оскільки британська сторона, здається, сама не знає, чого хоче). І паралельно зумовлює початок протесту проти Brexit. Щодня з’являються новини про свіжі виклики, які принесе вихід Британії з європейського Митного союзу та єдиного ринку. Виробники кажуть про падіння інвестицій, упевненості бізнесу й кількості замовлень. Із лікарень масово звільняється молодший медперсонал, що має іноземне громадянство, а достатньої заміни йому з ЄС не знаходиться. Фермери переживають, що цього року на полях пропаде врожай, бо його не приїдуть збирати сезонні робітники зі Східної Європи. Зростає інфляція, падає фунт стерлінгів, ціни на нерухомість почали стагнувати через непевну ситуацію на фінансових ринках. Одна газета, відпускаючи шпильку на адресу виборців, які підтримували кампанію за вихід із ЄС і представляють заможний середній клас, написала, що через Brexit більше ніхто не приїде до Великої Британії за молодіжною програмою Au Pair, тому багаті залишаться без дешевих нянь і прислуги.
Досі виборці не відчували особливих змін через рішення вийти з ЄС. Хоча відпочивати за кордоном стало дорожче, зростають ціни на продовольство й три мільйони громадян ЄС, що мешкають у Великій Британії, тривожаться за свій статус. Та все-таки наслідки, яких не сподівалися люди, що голосували за вихід із ЄС, дедалі більше даються взнаки. У одному з нещодавніх звітів автори писали, що у випадку виходу Великої Британії з Євратому (Європейської спільноти з атомної енергії, що регулює використання і перевезення радіоактивних речовин) британці не зможуть імпортувати радіоактивні елементи, які застосовуються в лікуванні раку. Про такі нюанси не думав жоден з тих, хто голосував на торішньому референдумі за вихід з ЄС. Та уряд наполягає, що країні треба розпрощатися з Євратомом, оскільки він входить до юрисдикції Суду Європейського Союзу, а Мей заявила, що Британія не прийматиме її до будь-якого сегмента національного життя країни.
Читайте також: Туманне майбутнє
Деякі опозиційні політики почали сумніватися в самій ідеї Brexit. Вінсент Кейбл, який днями перейняв лідерство в Ліберал-демократичній партії, стверджує, що Велика Британія може так і не вийти з ЄС. Колишній прем’єр-міністр Тоні Блер запропонував ініціювати рух за скасування результатів референдуму. Деякі консерватори-бунтарі відкрито виступають проти виходу з єдиного ринку через наслідки такого кроку для експорту та ринку праці.
У Блера тепер мало авторитету, особливо в його-таки Лейбористській партії. Та й лібдеми не мають значного впливу. Однак лейбористи, хоч і далі наполягають на потребі виконати результат референдуму, тепер користаються з труднощів уряду консерваторів. Так само роблять депутати Шотландської національної партії, деяких вельських партій: вони погрожують не підтримати законопроекти, що запустять процес переформатування всіх законів, обумовлених протягом останніх 40 років нормами ЄС, у британське законодавство. На їхню думку, Great Repeal Bill, тобто «Закон про великий вихід», ставить під загрозу права робітників і не тільки. Але якщо цей законопроект відхилять, майже всі норми, що нині регулюють суспільну й комерційну сфери британського життя, так само, як торгівельні й виробничі стандарти, утратять чинність.
Зміни в громадській думці й незлагоджена політика уряду додали сміливості «залишенцям», що прагнуть не виходити з ЄС. Водночас дедалі більше нервують ті, хто виступав за цілковитий розрив з ЄС. Міністр закордонних справ Борис Джонсон — палкий прихильник Brexit — проти того, аби британці сплачували вже обіцяних внесків на суму €60 млрд, яких вимагає Брюссель. Він називає це здирництвом, а Брюсселю «шукати вітру в полі». На це стриманий і саркастичний єврокомісар Мішель Барньє, що є головним представником ЄС у переговорах із британцями, відповів: «Вітру не чути, а от цокання годинника цілком».
Однак можливість зупинити потяг Brexit тепер уже під великим питанням. Формулювання ст. 50 Лісабонського договору, який передбачає два роки на процедуру виходу з ЄС, не є достатньо чітким. Британець лорд Керр, що розробляв це положення, коментував, що процедуру можна тимчасово зупинити під час переговорів за умови, що на це погодиться решта країн-членів ЄС. Але залишатися у ЄС в кінці того дворічного переговорного процесу не можна.
Читайте також: Три нові парадигми інтеграції ЄС
Просити зупинки переговорів про вихід з ЄС на нинішньому етапі було б приниженням для Великої Британії: у такому разі з неї кепкуватимуть інші члени ЄС, а Лондон матиме набагато слабші позиції, якщо проситиме повернути повне членство. Крім того, цей варіант неприйнятний для Британії з політичного погляду: Консервативній партії загрожуватиме розкол, а може, і цілковитий крах.
Чи можна знайти компроміс? Саме це стало основним пунктом незгоди між провідними міністрами британського уряду сьогодні. Одні, насамперед міністр фінансів Філіп Гаммонд, вважають, що країні не варто відмовлятися від європейського єдиного ринку й Митного союзу, адже понад половина британських товарів експортується в ЄС. Розрив призведе до катастрофічних економічних наслідків. Однак тоді Великій Британії доведеться визнати юрисдикцію Суду Європейського Союзу на випадок торговельних суперечок. Такий варіант повністю відкидають інші міністри, зокрема Тереза Мей, які займають жорстку позицію в питанні Brexit. У результаті уряд розривається між сварками, а кожна зі сторін зливає інформацію, що має скомпрометувати колег. Терезі Мей бракує авторитету, щоб припинити конфлікти.
Переговорник з ЄС від Британії Девід Девіс — один із претендентів на посаду Мей. Він уже пішов на великі поступки Брюсселю: погодився спершу врегулювати процедуру виходу, а тоді обговорювати нові умови торгівлі. Також він домовився про те, що з березня 2019 року має стартувати перехідний період, протягом якого Британія тимчасово лишатиметься в складі ЄС, поки не будуть узгоджені нові положення угоди про вихід.
Деякі британські політики, що підтримують членство в ЄС, сподіваються на довготривалий перехідний період. А чи не могла би Велика Британія лишитися «тимчасовим» членом ЄС назавжди? Адже інші перехідні домовленості, як-от про реформу Палати лордів, не просунулися навіть наполовину. Однак реалісти від політики гадають, що такий варіант ніколи не влаштує ЄС, а британці не зможуть формувати торговельні угоди за межами структури ЄС.
Читайте також: Вибори у Великій Британії: Торі починають і програють
Колишній міністр закордонних справ, а нині радник у справах Brexit Саймон Фрейзер, каже, що Великій Британії доведеться пережити ще більше болю, перш ніж з’явиться політична нагода розвернути результат референдуму. Для цього може знадобитися кілька років. Тимчасом розбрат у лавах Консервативної партії триватиме, доки Тереза Мей не піде з посади. Наразі очевидного її наступника немає. Оскільки Мей не має авторитету та стратегії, які допомогли б їй нав’язати власну версію Brexit міністрам її уряду, вона не може ухвалювати масштабних рішень. Одне консерватори знають напевно: усі вони опиратимуться ще одним парламентським виборам (ті стали б третіми за останні три роки). Адже всі опитування показують, що в такому випадку лейбористи здобудуть упевнену перемогу. Отже, якщо консерватори не знищать себе у внутрішньопартійній війні, за них це можуть зробити виборці.