Президент має право сам тлумачити норми Конституції за відсутності тлумачення Конституційного Суду України. Таку цікаву сентенцію два роки тому висловив тодішній представник президента у КС Володимир Шаповал. У той час палахкотів скандал навколо легітимності указів Віктора Ющенка про розпуск парламенту. Той гарячий період поповнив політичний фольклор таким персонажем як суддя КС Сюзанна Станік, а також картинками «конституційного майдану», коли тижнями біля КС рясніли різнокольорові прапори та намети.
Відтоді суддів-конституційників, за великим рахунком, ніхто не чіпав. Дотепер. Невпинно насуваються президентські вибори, тож 18 гуру українського законодавства, яким належить останнє слово в трактуванні політичних правил, змушені вийти з підпілля.
Новий сезон
Напередодні свят, 30 квітня, Суд оприлюднив своє рішення щодо легітимності перебування на посаді прем’єра Юлії Тимошенко. В лютому Ющенко попросив КС роз’яснити: чи зобов’язана парламентська коаліція вносити кандидатуру прем’єра президентові зі зміною свого складу? Після створення БЮТом, НУ–НСом та Блоком Литвина у грудні минулого року нової більшості, Рада не переобирала прем’єра й уряд. Хоча частина 8 статті 83 Конституції стверджує: «Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді вносить пропозиції президентові по кандидатурі прем’єр-міністра, а також вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів». Якби судді визнали, що Кабмін і коаліція працюють неконституційно, у Віктора Ющенка з’явилася б законна підстава розпустити парламент і призначити дострокові парламентські вибори, які могли відбутися одночасно з президентськими чи навіть раніше.
Конституційний Суд засідав із цього питання майже місяць. Хоча КС одного разу вже визнав, що діяльність коаліції депутатів не входить до його компетенції. Не дивно, що й цього разу рішення виявилося, по суті, порожнім.
Андрій Стрижак, голова КС: «Чи отримав президент відповідь на запитання, з яким звертався до Конституційного Суду? Якщо не прочитати (рішення КС – Тиждень) уважно – ні. А чи дає Конституція відповідь на це запитання президента? Якщо подивитися на статтю 83 (Конституції – Тиждень), ні, не дає». Пан Стрижак підкреслив, що Суд дає тлумачення чинних норм, але не створює нових.
У біло-сердешному таборі святкують перемогу: мовляв, КС поставив на місце президента, який вкотре хотів розправитися з прем’єром. Проте рішення, що коаліція не повинна перепризначати прем’єра, Суд не ухвалював. Тож не дивно, що Секретаріат президента має намір уважно вивчити вердикт суддів, а Ющенко проведе додаткові консультації щодо розпуску Верховної Ради.
На перший погляд, КС продемонстрував незалежність, тому ніхто з політиків не відчув себе переможцем, як, власне, й переможеним. Проте Суд вкотре показав власну слабкість, бо не виконав своєї прямої місії – вносити конкретику в неоднозначні питання. Страх ухвалити незручне для когось рішення переміг прагнення встановити справедливість.
Як це працює
Основний закон, а також профільний закон про КС визначає його як орган, який з’ясовує питання відповідності законів ВР, президентських та урядових актів до Конституції. Тлумачення Основного закону, офіційно оприлюднені КС, є остаточними й не підлягають оскарженню. Проте, на жаль, ніде не вказано, наскільки швидко ці рішення мають виконувати й що буде, коли їх ігнорувати. Така практика в Україні є цілком прийнятною. Останніми роками КС був настільки дискредитований, що учасники політичного процесу неодноразово заявляли, мовляв, не варто виконувати рішення структури, яка не має авторитету ні серед політиків, ні серед виборців.
Встановлюють конституційну справедливість 18 фахівців, по 6 із яких призначає президент, ВР та з’їзд суддів. На сьогодні суд повністю укомплектований. Та це, швидше, виняток. 2006-го року КС не працював майже рік – не було кворуму, бо президент та ВР не призначили суддів за своїми квотами.
Ухвалу приймають простою більшістю голосів за наявності кворуму в 11 суддів. Під час довготривалого обговорення указів президента про розпуск ВР у 2007 році п’ятеро суддів заявили, що не можуть виконувати свої обов’язки через політичний тиск, а голова КС Іван Домбровський подав у відставку через ті ж мотиви. Тоді КС не ухвалив жодних конкретних рішень – так і не дав відповіді, чи конституційно президент розпустив ВР. Розгляд справи затягувався, а потім, коли всі політсили включилися в перегони, сама собою відпала й необхідність у відповіді.
Майбутні конфлікти
Схожу тактику судді КС опрацьовують уже зараз. Кожен із них отримав своє робоче місце, завдячуючи певній інстанції: з’їзду суддів, ВР, президентові. Але в КС досі засідають судді, призначені ще за квотою Соціалістичної партії, або які є креатурою Віктора Медведчука. Саме вони мають визначитися, на кого з головних політичних гравців орієнтуватимуться найближчим часом, ухвалюючи фактично політичні рішення. Тоді й буде зрозуміло, до кого з кандидатів у президенти схилятиметься КС у цілому.
Але основні конфлікти, навколо яких судді зосередять роботу в наступні місяці, можна змоделювати вже зараз.
По-перше, дата виборів. КС уже розглядає подання про те, чи конституційно ВР призначила дату виборів на 25 жовтня. За іншою версією, термін повноважень Ющенка спливає в січні 2010 року, тому вибори мають відбутися 17 січня. Швидкої відповіді КС на це питання не буде. Вочевидь нас очікує дежа вю: прибічники різних політсил штурмуватимуть штаб-квартиру КС, вимагаючи негайно все з’ясувати. Як показує попередній досвід, це найдієвіший метод паралізувати та дискредитувати Конституційний Суд.
По-друге, варто очікувати купи запитань від різних політсил щодо Закону про вибори президента, який правники називають недолугим і дуже неоднозначним. Проблемні точки: формування територіальних та дільничних комісій, складання списків, голосування за відкріпними талонами тощо.
По-третє, є висока ймовірність, що до виборів парламент здійснить кілька атак на Конституцію. Якщо БЮТ та ПР домовляться, вони матимуть 300 голосів, необхідних для внесення змін до Основного закону. Віктор Ющенко і Ко неодмінно захочуть спитати у КС, чи в легітимний спосіб це зроблено. Президентські перегони ще більше розбурхають конституційну війну.