Кожна війна передбачає дегуманізацію ворога. Знищувати орків звучить пристойніше ніж «убивати росіян». Хоча суть та сама. За дегуманізацією слідує висміювання ворога. «Чмобіки» звучить дуже кумедно. Втім, якщо захопитися знеціненням ворога, то можна дійти висновку, що ЗСУ, яким щодня дякують мирні громадяни, воюють з якимось нікчемним «потєшним войском». А тоді виникає слушне питання: чому ж ми досі не загнали тих тюхтіїв за Можай? Просто забракло пару сотень «Абрамсів”, а так би загнали?!
У нас немає окремого інформаційного поля для військовослужбовців і мирних громадян. Тому цивільні запитують бійців: «Ну коли ж це все закінчиться? Вам там в армії не кажуть?» Чи навпаки: «Ви там більше новин всяких читаєте, що там пишуть, скоро дембель чи в тумані?» Ніхто впевнено не відповідає, але є ж прогнози від «два-три тижні» до «березень-травень». Пам’ятаю, стояв з одним хлопцем в караулі десь у березні, я придивлявся до дерев і бурмотав щось про «зельонку» і маскування, а мій напарник дивувався: «Та яке маскування? До травня на шашликах будемо відпочивати».
Читайте також: Чи є empty slot?
Віра в швидку перемогу і нікчемність ворога повинні мати свою гальмівну систему. Інакше є ризик просто втратити зв’язок з реальністю.
Обиватель просторікує: «Та що там ті «вагнерівці», одні зеки…» Так, кримінальники – не військова еліта, але це доволі вигадлива публіка (є досвід виживання в суворих умовах), невибаглива в побуті, жорстока, і в неї в пошані ризик плюс відчуття «нечего терять».
Для тієї цинічної і безпринципної війни, яку веде Росія, це практично універсальні солдати. Йдуть в наступ сміливо, у полон намагаються не здаватися. Такий ворог небезпечний. Недооцінити його буває смертельно небезпечно.
Читайте також: Зручна віктимність
Новобранці часто мають кумедний вигляд. Російські мобілізовані – й поготів, адже їх призивали нашвидкоруч. Так, багато хто з них поляже в першому бою, дезертирує чи здасться в полон. Але ті, що виживуть, набудуть бойового досвіду і стануть повноцінними солдатами. Так, не геть якими професіоналами, але це бойові одиниці, здатні завдати нам втрат.
«У Путіна закінчуються ракети», – самовтішається диванний експерт. Втім ракети не закінчуються в Ірані та й російська оборонка працює в три зміни і клепає боєприпаси так швидко, як може. Отже, доки сонце зійде, роса очі виїсть. Наш порятунок у повноцінній протиракетній обороні, а не в омріяному дефіциті ракет в РФ.
Щоб далі не вигадували «заспокійливі» аналітики, слід розуміти: ворог ще сильний, війна триватиме довго і потребуватиме повної мобілізації ресурсів. Ми переможемо. Але не «однією лівою».