Нарешті, за рік після української прем’єри цієї стрічки на I Одеському кінофестивалі, вона таки з’являється в прокаті, хоч і в DVD-проекції. Але краще пізно і як-небудь, ніж ніколи й ніяк. Бо «Товстуни» варті того, щоб їх чекати й таки побачити. Розумний, динамічний, оригінальній, багатошаровий, важливий, влучний, такий, що узагальнює або ж примушує рефлексувати і щось вирішувати у своєму житті – всі ці визначення, що їх зазвичай застосовують до багатьох і різних фільмів, у даному випадку дотичні до одного.
Іспанський режисер Даніель Санчес Аревало яскраво дебютував 2003 року зі своїм «ТемноСинімМайжеЧорним», але «Товстуни» яскравіші за «…чорний» і масивніші в усіх сенсах. Історії чотирьох людей (пар, сімей) так ґрунтовно виписані, такі схожі на реальність і водночас такі подібні до чудово-переконливої лекції про людські вади й вивихи психіки, що годі шукати аналогій та пояснень. Може, вони і є, але навіщо? Від «Товстунів» годі відірватися, хоч би як це збочено звучало.
По-перше, сценарій шалено цікавий, а по-друге, текст іде, як юрба на Хрещатику – нескінченним потоком, вибитись із якого не так просто, коли вже в нього потрапив – рух тебе не відпускатиме, аж доки доведе до фінального місця призначення. Проте сюжет, на відміну від чіткого вектора пересування натовпу, весь час показує вихиляси, переплітаючи лінії, повертаючись назад і знову стрімко біжачи вперед.
Герої зустрічаються між собою, худнуть, аби за який час зрозуміти, що чудово почуваються повними. Таким чином, фільм показує товстунів нормальними людьми, такими ж, які і всі, хто гладкими не є. Річ у нашій психіці, в нав’язаних суспільством стандартах. Картина ставить жахливе у своїй чистоті, сакраментальне запитання: чи ж є різниця, яке в тебе черево, коли тебе саме таким (такою) любить твоя дружина (твій чоловік)? Так, надмірна вага робить людей психологічно й фізіологічно вразливими, хворобливішими, обмежує наші можливості, проте до любові це не має стосунку: Елвіса Преслі обожнювали навіть тоді, коли він шалено погладшав. Тож навіщо сушити собі мізки отим «чому»?