Якщо вам доведеться потрапити до Норвегії, будьте спостережливі. Походжаючи якимсь невеличким містечком, зупиніться й уважно подивіться навколо. Червоно-коричневі дахи будиночків, темно-зелена глиця смерек, смужка блакитного неба й білий сніг – усе це раптом виявиться таким невіддільним одне від одного, що почне вам здаватися не менш яскравим і насиченим, ніж барви півдня.
Перша зустріч з Осло
Хмарний норвезький ранок Згораючи від нетерплячості, йду вулицею Фіннмарксгат – довгою і досить одноманітною, що пролягає в східній частині Осло. Перехожих і транспорту майже немає, усе забудовано сучасним місцевим варіантом «хрущовок». Але це не пустопорожня прогулянка: мені вперше в житті належить відвідати музей Едварда Мунка – художника, котрий уславив норвезький живопис. Репродукції його картин іноді вміщують у книжках Кнута Гамсуна, щоб підкреслити спорідненість двох геніїв, які так дбайливо передали світові чарівність своєї батьківщини. Зараз вулиця трохи поверне ліворуч, а праворуч з’явиться музей, помітний лише зблизька. Його будівля невисока й по-сучасному вишукана.
Шість місяців у році вхід сюди безкоштовний, але в розпал туристичного сезону приїжджим поціновувачам мистецтва доведеться трохи розщедритись і заплатити приблизно €10 за квиток. Хоча, як на тутешні мірки, це дрібниця. Біля входу завжди товпляться дві категорії відвідувачів – норвезькі діти і японські туристи. Для перших відвідини музею з докладною екскурсією є обов’язковою частиною шкільної програми, а другі просто славляться своєю пристрастю до прекрасного. Більшість відвідувачів приходять сюди, знаючи Мунка за репродукціями, альбомами й інтернетом. А йдуть ізвідси вже втаємниченими, назавжди зберігаючи в душі спогад про побачені на власні очі шедеври.
Поглянувши на оригінал всесвітньовідомого Мункового «Крику», я відразу збагнув, що всі його відтворення надто неправдоподібні. Вперше стикаюся з випадком, коли мільйони картинок, які повторюють хрестоматійне полотно, можуть настільки відрізнятися за колоритом від оригіналу. Нещодавно «Крик» і «Мадонну» – два головні шедеври Мунка – було вкрадено з цього музею. Але, на щастя, їх знайшли і благополучно повернули на місця.
Біля моря
Набережна біля Родхусбрюгге – Ратушної площі – одне з тих місць, яких неможливо оминути. Тут ви у полоні відкритого простору, який притягає зі страшною силою – весь час хочеться зазирнути туди, на інший берег Осло-фіорду. Але він дуже далеко, його майже неможливо розгледіти. Зрозуміло одне: там починаються ті самі чудеса незайманої північної природи, про які так часто згадують, говорячи про Норвегію.
На Родхусбрюгге можна милуватися не лише морем, а й мінливим ландшафтом. Якщо станете обличчям до води, ліворуч височітиме замок Акерсхус – головна й найдавніша історична пам’ятка Осло. За спиною залишиться простора площа з численними сучасними скульптурами та фонтанами. На вежі Ратуші годинник раз по раз видзвонює красиву й сумну мелодію. Праворуч розташований Нобелівський центр миру, далі вздовж набережної тягнеться торговельний комплекс. Таке сусідство сивої історії, бурхливої сучасності й природної стихії приводить у заціпеніння. І на все це дивиться постать віце-адмірала данського флоту Педера Турденшельда – тут йому встановлено пам’ятник.
Оперний театр Осло
Норвезька національна опера – «інопланетний» об’єкт зі скла й мармуру, що постав у центрі Осло порівняно нещодавно – 2008 року. Раніше в Норвегії не було спеціальної будівлі, призначеної для оперних вистав. Однак тепер цей театр за рівнем технічного оснащення залишив далеко позаду більшість своїх «побратимів» у інших столицях світу. Споруджено його на спеціально намитому півострові, який «врізається» в Осло-фіорд у центрі столиці, біля залізничного вокзалу. Простір, що сусідить із театром, назвали площею Кірстен Флаґстад. Це знаменита співачка минулого століття (сопрано), яка уславилася виступами в операх Ваґнера і ще за життя стала легендою.
Сьогодні, слухаючи її записи, переконуєшся, що голос такої міці й краси міг належати лише справжній спадкоємиці вікінгів. Пам’ятник їй дивиться на будівлю театру, а вечорами зустрічає кожного глядача, який виходить після вистави. Іноді тут співають і українські співаки. У театрі є три сцени, а його приміщеннями щодня проводять екскурсії. У будь-який час, аж до пізнього вечора, ви можете безперешкодно зайти до фойє і помилуватися вишуканим інтер’єром, прогулятися холом і відвідати розташований тут ресторан. Гуляти можна навіть дахом. Цілком можливо, що скоро на ньому влаштовуватимуть концерти – такий задум має головний диригент.
Ґріґ, король і туристи…
Едвард Ґріґ – найвідоміший норвежець усіх часів. Його батьківщина – Берген. Це друге за значенням місто країни. Розташоване воно на захід від Осло. Пристрасним меломанам, вражених музикою до «Пера Ґюнта» та іншими шедеврами композитора, доведеться з’їздити ще й туди, щоб відвідати його будинок-музей. Це не дуже далеко, але, з огляду на місцеві ціни, доволі витратно. Особливо якщо ви схочете пересуватися не автобусом, а залізницею.
Приваблює туристів і норвезька конституційна монархія. Зміну почесної варти біля королівського палацу роками фільмують на відеокамери відвідувачі з усього світу. І вишколені охоронці вже звикли до того, що багато хто намагається сфотографуватися мало не обіймаючись із ними. Служиві зберігають цілковиту нерухомість і безмовність. Але не поспішайте залишати майдан біля палацу. Неподалік можна побачити пам’ятник королеві Мод, чиїм ім’ям названо один із найсуворіших і найнедоступніших клаптиків антарктичного суходолу.
До речі, творіння сучасних скульпторів – невід’ємна частина норвезької столиці. В Осло є навіть цілий парк скульптур, який просто неможливо увесь обійти – такий він великий.
У ньому можна натрапити й на фігурку маленького злостивого хлопчика – вона незрозумілим чином стала символом Осло. Хоча є в тому ландшафті й привабливіші статуї. Але це вже справа смаку – визначити свої пріоритети й зробити скільки завгодно фотографій на пам’ять.