Ляйпцизький книжковий ярмарок – це одна з найбільших книжкових подій Європи. Цього року він включатиме 2 500 заходів літературного фестивалю «Ляйпциг читає», 30 з них заплановано за участю українців. Участь України у ярмарку коштує близько 260 тис. грн. (сюди входить поїздка делегації, оренда стенду, його оформлення, видання альманаху).
До складу української делегації входить 26 осіб. Серед них письменники Андрій Бондар, Катерина Бабкіна, Наталка Сняданко, Сашко Дерманський, Сергій Жадан тощо. Серед запрошених організаторами Лейпцизького книжкового ярмарку також Марія Матіос та Микола Рябчук.
На відміну від Франкфуртського, цей другий за масштабом ярмарок у Німеччині орієнтований передусім не на налагодження контактів між видавцями, а на читачів.
«Ми цього року дали більше поезії, звичайно, це некомерційно, і основний акцент потрібно робити на прозу. Але відчули зацікавлення німців саме у поезії», – коментує Олександра Коваль, президент ГО Форум видавців у Львові, організатор поїздки.
До речі, за словами Коваль, за 20 років у Німеччині вийшло 80 назв українських книжок; 16 авторів переклали німецькою.
«За останні роки в літературній свідомості Німеччини Україна перестала бути "країною десь там поряд із Росією". Ураїна має своє обличчя, імена: Андрухович, Жадан – для більш вимогливої публіки, Дереш – для споживачів попсової белетристики. Забужко, як на мене, тут поки фігура незрозуміла – надто далека тутешня публіка від української історії й розірваної ідентичності, проте своє місце пані Оксана в німецькому літітературному горизонті точно має. Нещодавно вийшла книжка Матіос. Відомі також деякі дитячі автори», – зазначає Неля Ваховська, перекладач з німецької мови, організатор фестивалю перекладачів «TRANSLIT».
За словами Ваховської, все більше у Німеччині відчувається притік молодих українських авторів і перекладачів з української на німецьку, а також етнічних українців-письменників,
«Варто згадати нещодавний успіх етнічної українки Мар’яни Гапоненко, вчора прочитала рецензію у впливовій FAZ на книгу іншої місцевої українки – Марину Вайсбанд», – зазначає перекладачка. Проте, на її думку, сьогодні німецьким читачам набридла «глорифікація української стражденності у сучасних "класиків"» і їм цікава сучасна Україна.
Як повідомив координатор Львівського літературного фестивалю Григорій Семенчук, на стенді демонструватимуть відеоролики «Лейпциг читає Україну», на яких письменники читатимуть уривки своїх текстів німецькою мовою.
До речі, на українському стенді більшість книжок і текстів можна буде побачити в електронному форматі – на планшетах і мобільних телефонах.
«Мені надзвичайно подобається його інтерактивна складова, тобто можливість пальчиками на планшеті помацати сучасну українську літературу – я думаю, саме ця інтерактивність допоможе привабити умовно "випадкових" відвідувачів, котрі ніколи впеціально не підійшли б до українського стенду. Дуже важливо, що будуть представлені вже перекладені в Німеччині українські книжки – таким чином гості стенду зможуть справді посмакувати, на що схоже українське письмо в німецькій інтерпретації», – вважає літературний критик і ведуча Ірина Славінська, яка також збирається до Ляйпцигу.
Серед електронних книг на ярмарці будуть представлені електронні книги від видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».
«У нас зараз дві інтерактивні книжки, які ми плануємо показувати або безпосередньо з екрану iPad або за допомогою проектора. Ці дві книжки – "Вовченятко, яке запливло далеко в море" і "Снігова королева"», – ділиться представник видавництва Тарас Малкович.
За його словами, темі електронного книговидання на міжнародних виставках присвячується щораз більше уваги.
Неля Ваховська акцент на медіальність форумівського стенду підтримує, проте вважає, що Ляйпцизький ярмарок орієнтований переважно на любителів друкованих видань.
«Ляйпцизький ярмарок дуже орієнтований на друковану книжку, її присутність, дизайн, папір, запах – це місце для книжкових фетишистів. Що буде на українських стендах у цьому плані – я не знаю. Дуже хочу сподіватися, що більше не буде традиційних книжок на туалетному папері й зі страшнючими обкладинками. Але тим часом готуюся ховатися за плазму або під якийсь стіл, бо ситуація із книгодруком таки "contra spem spero"», – вважає перекладач.
За словами Олександри Коваль, книжок на українському стенді й справді буде негусто.
«Ми побачили, що інтерес до участі в Ляйпцигу в українських видавців мінімальний, спочатку зголосилося лише чотири видавництва. Пізніше до нас долучилося ще двоє видавництв. Тому ми вирішили формувати делегацію в основному за рахунок письменників, перекладачів», – прокоментувала президент Львівського форуму.
Серед цікавих новинок – німецькомовні книги Ольги Кобилянської та Пауля Целана, а також дитяча книжка від «Видавництва Старого Лева» «Мама по скапу» – це збірка оповідань одинадцяти сучасних українських авторів, присвячена актуальній темі сьогодення: спілкуванню дітей та батьків на відстані, трудовому мігранству, розриву родинного комунікаційного зв’язку.
Обкладинка книги «Мама по скапу»
Окрім того, у програма насичена низкою дискусій, літературних читань і презентацій.
«Маю особливі надії на розмову про фемінізм в Україні та на тему "Мама по скайпу" – це справді відповідає дуже важливим загальноєвропейським трендам. Ну, і егоїстично сподіваюся, що дискусія про те, які українські книжки треба перекладати в Німеччині, теж мине добре», – ділиться Ірина Славінська.
Для місцевих читачів українці підготували німецькомовні альманахи з відомостями про наших письменників.
Обкладинка альманаху
«Минулого року ми також випускали альманах, але там була тільки інформація про авторів, цього року будуть уривки їхніх текстів німецькою мовою. Також у нас буде відкрита Літературна ІТ-кав’ярня, де можна попити кави – привезеної спеціально зі Львова», – розповідає Григорій Семенчук.
Як повідомлялося, багато критики викликало оформлення українського стенду на Франкфуртському ярмаркові.
Стенд на Франкфуртському ярмаркові
«Стенд України, що я бачила на останньому Франкфуртському ярмарку, виглядав вкрай вбого і демонстрував незмінний смак до "шароварного" кітчу. Прикро, що це було саме вбого, а не скромно. Втім, зовнішній вигляд – тільки половина справи, що ще важливіше: люди, які представляють Україну, мають розуміти, для чого вони там і що має сенс підготувати і показувати на такому стенді, що буде цікаво світові. Вони мають професійно інформувати, знати хоч одну іноземну мову, виявляти привітність, а не сидіти за чаркою, спиною до відвідувачів у компанії українських коллег», – коментує Оля Жук, куратор міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал».
За її словами, навіть маючи майже нульовий бюджет, можна створити щось більш прийнятне і сучасне.
«Достатньо одноразового вкладу – закупити гідне виставкове обладнання, конструкцію стенду, які можна використовувати із року в рік, як це, наприклад, робить Грузія. Впевнена, що маючи такий намір, можна було б знайти і спонсорів», – підкреслює Оля Жук.
У Ляйпцигу організатори обіцяють новий дизайн стенду – більш мінімалістичний.
Візуалізація стенду
«Ми свої стенди, скільки не брали участі у ярмарках, не оформляли в етнографічному стилі, хоча я вважаю, що він також допустимий. І ми бачимо по світі дуже багато прикладів етнографічного оформлення стендів, які викликають інтерес, – коментує Олександра Коваль. – Цього року ми вирішили зробити стенд дуже лаконічним, з ухилом в інформаційні технології, адже Україна вже давно займає передові місця у світі з розвитку ІТ-технологій».
Як бонус – німецьких шанувальників української літератури запросять на виступ українського гурту «Перкалаба».