Мистецький простір переконування у правді. Як проходить «Український Зріз-2022» у Каунасі

Культура
17 Листопада 2022, 10:19

Литовський Каунас сьогодні часом нагадує українське місто – у звивистих провулках і на широких головних проспектах майорять синьо-жовті прапори. Цьогоріч литовська підтримка особливо цінна – Каунас оголосили культурною столицею Європи-2022, тож Литва стала місцем багатьох важливих мистецьких подій. Серед іншого, у Каунасі виставили експозиції Йоко Оно, Марини Абрамович, Вільяма Кентріджа та багатьох інших більш чи менш знаних митців. Посеред усього різноманіття, литовський глядач та гості країни можуть ознайомитися й з українським мистецтвом.

Культурний unmute України

П’яте триєнале «Український Зріз 2022» UKRAINE! UNMUTED триватиме у Каунасі цілий місяць – з 4 листопада по 4 грудня. Формат для експозиції обрали не випадково. За словами організаторів, три роки – той термін, за який можна відстежити у більшому масштабі як трансформується мистецький простір України. Проєкт реалізують спільно Інститут стратегії культури, ГО «Інститут актуального мистецтва» й «Вірменська 35».

Читайте також: Переможний культурний голос України: як відбувався XXIX BookForum

«Український Зріз» експонується в Європі з 2010 року. До цього проєкт вже бачили у Любліні та Вроцлаві. Метою першого «Зрізу» була демонстрація того, чим є сучасне українське мистецтво, як українці його відчувають і що транслюють у світ. Сьогодні це ще й спроба переповісти та осмислити воєнні реалії України. Комунікаційна менеджерка «Українського Зрізу 2022» Ярина Короткевич розповідає, що можливість бути частиною культурної столиці Європи дає змогу представити українське сучасне мистецтво у набагато ширшому контексті. Власне, культурній столиці самій важливо реагувати на те, що відбувається.

Культурна столиця Європи

Щороку спеціальна комісія з культурних експертів оцінює заявки та оголошує три міста у країнах ЄС культурними столицями. Від моменту, коли місто подає заявку і до його набуття статусу культурної столиці проходить п’ять років – протягом цього часу триває робота над програмою.

У цих містах протягом року проходить величезна кількість масштабних культурних заходів. Ліверпуль у рік свого призначення провів понад 41 тис. культурних подій за участі 18 мільйонів людей. Проєкт покликаний пропагувати різні європейські культури, щороку з фокусом на нових номінантів.

Цей рік відзначився бажанням Каунаса створити собі міф – яким він був і яким став сьогодні. Це перша культурна столиця Європи, яка в рамках своєї програми створює бренд міста. Каунас 2022 створив навіть цілу команду такого собі каунаського звіра, який має стати головним атрибутом міста.

Проєкти з кількома шарами під сподом

Більшість організаційних питань «Українському Зрізу» допомагали вирішити з офісу «Каунас 2022». За словами Короткевич, організаційні моменти відбувалась нелегко – всі наради проходили онлайн, без можливості оперативно відвідати простір експозиції, хоча саме він здебільшого диктує, скільки та які витвори можна встановити. Однак литовці, поміж іншого, забезпечили технічну та промоційну підтримку експозиції. Так само з локаціями для дискусій.

Сама ж виставка експонується у будівлі колишньої Центральної пошти Каунаса. Проєкти охоплюють широке тематичне коло гострих суспільних проблем і травм – від рефлексій на тему війни до відкладених наслідків Голодомору. 17 артпроєктів від 27 митців і мисткинь покликані створити цілісну картину наболілого, переосмисленого і прийнятого минулого.

Читайте також: Франкфурт-2022: як робити бізнес на книжках

Над проєктом працювали спільно куратори арт-складової Влодко Кауфман і Сергій Петлюк та менеджерка проєкту Ліда Савченко-Дуда. За словами Влодка Кауфмана, різниця у поколіннях зіграла у співпраці на краще й дала можливість оцінити цікавих авторів для проєкту під різними кутами.

«Проєкти мають кілька шарів під сподом, і глядачу буде цікаво навіть через 10 років їх переглядати. Їх обирали, аби висвітлити наші проблеми й дослідити наскільки те, що думає кожен автор окремо, вписується в загальну канву подій», – пояснює Кауфман.

Організатори кажуть, що в умовах повномасштабних бойових дій контакти з митцями ускладнилися. Нерідко художники по-особливому сприймають події. Хтось на передовій у лавах ЗСУ, хтось вважає, що експонуватись під час вторгнення некоректно. Це певним чином ускладнило й відбір робіт для UKRAINE! UNMUTED. Утім, організатори переконані – культура не має вмирати під час війни.

«За що ми воюємо?»

Під час екскурсії у будівлі Центральної пошти Кауфман звертається до популярної легенди про Вінстона Черчилля: «На початку Другої світової війни Англія розписувала бюджет країни. Черчилль зробив зауваження, чому там немає видатків на культуру, на що йому відповіли щось на кшталт «не на часі». У відповідь він здивовано спитав: «А за що ми тоді воюємо?»

Від радянського періоду нам у спадок дісталося багато соціальних проблем, які супроводжують нас і досі. Більшість проєктів у експозиції так чи інакше зачіпають історію перебування України у складі СРСР і як це вплинуло на формування українців.

Читайте також: Бюджетна культура, або Телемарафон понад усе

Одна з історій оповідає у відеоформаті про дитинство і життя в часи Радянського Союзу. Автори, Миро Клочко та Анатолій Татаренко, намагаються через дитячі фотографії драматурга Андрія Бондаренка проникнути у світ, де не можна було жити без подвійних стандартів – люди змушені балансувати між офіціозом комуністичної утопії та реальним життям.

Похідне від цього – ментальність українців у еміграції, яка здебільшого виглядає законсервованою, побудованою на окремих шматках пам’яті про батьківщину. Цю тему досліджував у своєму проєкті Ніколай Карабінович.

Один із перших проєктів, який зустрічає відвідувачів на виставці UKRAINE! UNMUTED – кураторський проєкт «Земля» Влодка Кауфмана. Телефонні будки заповнені землею та картинами, а на фоні транслюються кадри з фільму Олександра Довженка «Земля». За словами Кауфмана, відомого українського кінорежисера називають не частиною роботи, а її співтворцем, бо Довженко теж знімав картину про своє бачення символізму української землі. Власне, таким було завдання усіх авторів роботи – зрозуміти, що для нас є землею і наскільки багато вона важить у житті кожного.

Крім відкладених у часі тем, є й свіжі проєкти про події російського повномасштабного вторгнення. Наприклад, робота Костянтина Зоркіна стосується подій у Харкові. Покуйовджений, випалений метал із натяком на самотні будинки серед пустелі – так митець бачить харківську реальність під ворожими бомбами.

Ще одна цікава робота – довготривалий фотопроєкт про те, як складно «вичавлювати» біль від війни. Свого часу на Сході з‘явився сувенір у вигляді статуетки соляного танку. Автори – художники з Донецька Андрій та Лія Достлєви – буквально вилизували цей танк і фіксували зміни, поки не залишився лише постамент від цього маленького пам’ятника війні.

Інші роботи стосуються осмислення українськими митцями ролі землі та сприйняття окупації через флору, де теж є свої окупанти, мапи світу у вигляді величезної комуналки, символічне ставлення до хліба через закодований у ДНК травматичний досвід Голодомору – все це новий погляд на нашу історичну спадщину, яким українські митці спробували поділитись із закордонним глядачем.

Зрештою, вийшло так, як обіцяли куратори – усі роботи незалежно від року створення цікаво спостерігати у сучасному прочитанні. Бо хороший твір має безліч трансляцій.

Читайте також: Український театр у часі війни

Рефлексії про суспільні зміни в часи найбільших трансформацій якось по-особливому чіпають зараз. Проєкти про Голодомор, «подвійне життя» за Радянського Союзу чи українську діаспору не можуть існувати поза контекстом геноциду українців у 2022-му.

Крім художньої експозиції в рамках «Українського Зрізу» в Каунасі з 10 листопада також відбудеться низка дискусій про українську культуру. Серед спікерів – Вахтанґ Кебуладзе, Кетрін Янґер, Володимир Шейко та багато інших українських і світових інтелектуалів.

11