Останні президентські вибори мали бути напрочуд простими. Обидва кандидати висловилися дуже чітко щодо майбутнього України: один бачив його затьмареним, а інший змагався до Європи, до демократичного світлого майбутнього країни. Отже для кожного патріота вирішення вибору тривало одну секунду. На цьому кінець. Про що більше говорити?
Але з’явився запобіжник цьому простому вибору – агенти сусідньої держави разом із високопоставленими «домашніми», які за яничарським принципом справилися ще краще, перевиконали завдання за класичним методом. (Мене просто засипали листами від „Молодого Руху”) Пропагуючи тезу голосувати „проти всіх” вони відвернули увагу суспільства від доленосного вирішення будучого України і перенесли його на обговорювання кандидатів. Чого? Раз, ми вже все про них чули десятки разів і два, це не конкурс краси. Кандидати вже в гонці такими як вони були і обговорювати їх зовсім зайвим. Натомість це був конкурс їхніх програм, найголовнішою з них – доля України. Наші „патріоти” людей так накрутили і заставили перейнятися цим, скільки кожний кандидат „накрав” (без ніяких доказів) чи ще щось, що забули про державу, що й було метою агентів.
Але найбільшою несподіванкою був виступ деяких наших інтелектуалів за голосування „проти всіх”. Не треба думати що вони просто забули про те, що Україна чекає на вирішення її долі. Вони добре знали про що йдеться але відвернулися від України, не підтримали її, вмили руки від якої-небудь відповідальності і кинули її напризволяще. „Ми начхали на Тебе, Україно”, сказали.
Тяжко зрозуміти таку поведінку нібито великих, палких патріотів. Чи вони прикидаються і насправді не люблять України, чи працюють на замовлення (повірте, у інтелектуалів багато замовлень), чи даючи волю своїй самозакоханості розкошують в увазі суспільства в наслідок „оригінальності” своїх думок, але таке навіть вороже ставлення до своєї країни вказує на певні психічні відхилення, тут пахне перверзією.
Коли вони пишуть свої книги, це віртуальний світ, а вибори це жорстка реальність і не-голосування за світле будуче нашої країни буде мати серйозні наслідки. Цих кілька відсотків голосів „проти всіх” можуть стати вирішальними для країни на десятки років вперед.
Трагічними будуть висновки з тих „інтелектуальних виступів”, які зробить молодь, яка завжди захоплюється великими іменами. Їм навели приклади як зраджувати свою країну, як не підтримати її коли вона над прірвою, як не бути патріотом, як просто відвернутися від неї, і – головне – що це нормально.
Тарас Шевченко писав, що неоднаково йому що буде з Україною а от наші інтелектуали і деякі „патріоти” сприймають це спокійно – їм однаково.