Люк Коффі — старший науковий співробітник Інституту Хадсона – аналітичного центру в США. На думку Коффі, викладеній у колонці для Інституту, розпад СРСР не завершився 1991 року, а триває й досі. Виявом процесу є війни в Чечні, вторгнення Росії в Грузію 2008 року, анексія Криму 2014-го, Карабаські війни між Вірменією та Азербайджаном 2020 року тощо.
Утім, вторгнення Росії в Україну 2022 року є найбільш значущим моментом, який Коффі вважає тим самим остаточним розпадом Радянського Союзу. Тож після завершення війни можна очікувати й розпаду РФ як правонаступниці СРСР.
Читайте також: Ілля Пономарьов: «Російська Федерація припинить своє існування як держава»
Цей момент з кожним місяцем війни наближається, тому науковець закликає почати планування нової геополітичної реальності на континенті. Коффі зауважує – йдеться не про заклик до зміни режиму в Росії, адже це справа самих росіян, а про реалістичні цілі для політиків Заходу та США, які стосуються американських національних інтересів. Загалом Коффі пропонує стояти на таких засадах:
- Треба залишатися реалістами щодо перспектив демократії та вільного ринку в Росії. Досвід 1990-х років не трансформував російське суспільство автоматично, попри сподівання багатьох. Не варто цього чекати й зараз. «США та їхні партнери повинні засвоїти невдалі уроки 1990-х і не витрачати ресурси, намагаючись перетворити російське суспільство, економіку чи уряд на демократію західного зразка», – переконує Коффі.
- Якщо сприймати розпад РФ як факт найближчого майбутнього, то варто готуватися до революції, повстання та громадянської війни у Росії як на національному, так і на регіональному рівнях. Стримування внутрішніх боїв у межах Росії має стати пріоритетом для США та їхніх партнерів.
- Облік російських запасів зброї масового знищення (а це майже 6000 ядерних боєголовок і програма виробництва хімічної та біологічної зброї) теж відповідав би інтересам міжнародної спільноти.
- Стабільності на периферії Європи можна досягти через розширення євроатлантичної інтеграції та двосторонніх відносин. Коли РФ перестане існувати, НАТО та ЄС повинні зробити максимум для розширення Союзів країнами-кандидатами, якщо це можливо.
- Збереження переваги військової сили в Європі. Після холодної війни політики сподівалися на «дивіденд миру» і скоротили військові витрати у Європі. Коффі нагадує, що дивіденди миру не принесли результатів, тому США та союзники виявилися неготовими до агресії Росії. Америка не повинна робити таку ж помилку зараз: «Дехто стверджуватиме, що кінець Російської Федерації усуне будь-яку потребу в сильній військовій присутності США в Європі. Але ніхто не знає, якою буде Росія після правління Володимира Путіна».
- Необхідно притягнути до відповідальності росіян за звірства, скоєні в Україні, наскільки це можливо. Коффі покликається на пропозицію Володимира Зеленського створити Спеціальний трибунал для покарання злочину агресії проти України: «Навіть якщо можливість засудження російських політичних і військових лідерів віддалена, міжнародна спільнота все одно має спробувати».
Також Коффі висловив деякі важливі тези стосовно західних планів на Росію:
- Розпад Російської Федерації може геополітично розколоти Росію, і цього разу все відбуватиметься набагато складніше, ніж після юридично правомірного розпаду СРСР 1991 року. Західні політики повинні розуміти, що подальша фрагментація Росії може бути більше схожою на Чечню 1994-го, ніж, наприклад, Естонію 1991-го.
- Китай і Туреччина схочуть заповнити вакуум влади на континенті. Зокрема, буде конкуренція за панування у Центральній Азії та на Кавказі, де Москва мала великий вплив, а також на Далекому Сході.
- Приватні збройні групи розмножуватимуться. «Приватних армій» (наприклад, «Група Вагнера») або субнаціональних збройних груп більшатиме.
- «Заміна Путіна не буде Томасом Джефферсоном». Той, хто замінить чинного диктатора, цілком може бути таким же авторитарним, тому західним політикам Коффі радить припинити сподіватися на «поміркованого» російського лідера.
Також науковець стверджує, що Росія так чи інакше повернеться: «…Москва ніколи не відмовиться від своїх імперських планів щодо Східної Європи. Навіть якщо на переозброєння та відбудову знадобиться кілька десятиліть, Москва буде загрозою для своїх сусідів».
Читайте також: Тінь перемовин. Інформація про «велику угоду» – пил в очі росіянам чи примус України до миру?
Фахівець підсумовує низкою питань, які політики мали б поставити собі вже і з розпадом РФ знаходити на них відповіді. Серед них – як США та партнери можуть утримати внутрішній конфлікт від поширення після розпаду Росії? Також Коффі приділяє окрему увагу питанням відбудови окупованих Росією регіонів, раніше й цьогоріч, та «прикордонним суперечкам» із російськими сусідами щодо островів у Каспійському морі, Карелії, кордону з Естонією тощо.
«Євразійський континент не відчує повною мірою наслідки російського вторгнення, особливо якщо Україна переможе, протягом багатьох років. Політики повинні визнати історичний масштаб ситуації та почати відповідну підготовку», – резюмує фахівець Інституту Хадсона.