Містичне зникнення будинків на Подолі: Андріївський узвіз стає другою Пейзажкою

Суспільство
11 Квітня 2012, 09:27

«Покійні» будинки, які завбачливо прикрили парканом, згідно із мапою, мали нумерацію 10а та 10 бпо Узвозу, 9/11по Фролівській. З них 10а внесений до реєстру архітектурних пам’яток. Коли Тижню таки вдалося проникнути на роз’ятрену вулицю, колеги з різних видань уже стікалися туди. Проте, прибулий до епіцентру подій начальник Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА Сергій Целовальник, заявив, що знищені будівлі не представляли собою жодної цінності, мовляв, не слід здіймати «бурю у склянці»: «В цьому кварталі, обмеженому Андріївським Узвозом, Боричевим Током та Фролівською, на території одного гектару, знаходяться тільки дві пам’ятки архітектури, вони знаходяться на Боричевому Тоці. Лише будівельник взявся за лопату і вдягнув каску, ми одразу біжимо за ним з камерою. Є таке приказка: «Півроботи дурному не показують». Проте, і брати на себе відповідальність за радикальні трансформації по той бік паркану, головний архітектор не поспішає: «Ми, теперішнє керівництво, не маємо жодного відношення до того, що тут відбувається. Я не знаю, навіщо було здійснено знесення будинків». За його словами тут планується «дуже цікавий» торгівельно-офісний комплекс «Андріївська плаза» в сім поверхів.

Експертизний проект

Так само і заступник голови КМДА Михайло Кучук повідомляє, що від міста дозволу на знесення будинків і будівництво немає. За його словами, дозвіл надала Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. По суті, повідомив він, одна державна установа дає дозвіл, доки інші дві нічого про це не знають.

«Проект, наскільки я знаю, ще експертизний, –  каже Целовальник. – Те, що він має пройти експертизу і після того затверджуватись у замовника будівництва (Держбудконтроль), це факт. Сьогодні по телефону ми дізналися, що Держбудконтроль надав їм декларацію на провадження підготовчих робіт, до яких входять виніс мереж із зони забудови, установка будівельної огорожі, якщо є фундамент – то туди входять випробувальні сваї, туди входить знесення споруди, яка не підлягає подальшій забудові. По-хорошому потрібно мати повністю затверджений проект, але зазвичай усі намагаються почати якнайраніше…»

Замовником забудови є ЕСТА Холдінг, яка входить до компанії «СКМ Фінанс» Ріната Ахметова. Автором проекту будівлі є американський архітектор Джон Фатіадіс, йому передували запропоновані проекти від французького та британського архітекторів. Дивно, до речі, що змушує наших замовників шукати архітекторів на стороні – чи то горезвісне почуття меншовартості, чи прагнення визнання у світовій спільноті – лишається хіба здогадуватись.

Читайте також: Будівельна мафія загрожує Андріївському узвозу

За інформацією «Української правди», прес-служба ЕСТА Холдингу також заперечила знищення будинку-пам’ятки. Києвознавець та активістка публічної мережі Андріївського Узвозу Владислава Осьмак підтвердила, що із нумерацією будинків на мапах та «в реальності» є певна плутанина. І що знесені будинки справді не були пам’ятками, а внесений Міністерством культури до реєстру пам’яток будинок 10а все ще стоїть. Проте вона заперечує «нецінність» знищених будівель: «20 січня 2012 року Міністерство культури підписало наказ про надання Андріївському узвозу статусу пам’ятки містобудування, тож кожна будівля, яка знаходиться на цій вулиці, тепер є пам’яткою. Зважаючи на це, будь-яке нове будівництво за законом тут виключене! Тепер тут можна говорити лише і винятково про реставрацію, навіть не про реконструкцію! І, відповідно, міська влада, можливо, за підтримки Верховної ради, мала би переглянути всі ці документи, всі ці акти купівлі-продажу і приватизації, й повернути Андріївський узвіз у державну власність, це було би правильно!».

Андріївський узвіз має статус заповідника (комплекс пам’яток архітектури вул. Покровської, згідно із розпорядженням КМДА №979 від 16.05.2002 А це вже зовсім інші правила забудови, і про самочинне знесення будинків, які навіть не належали до пам’яток архітектури, взагалі не може йтися. Будь-які роботи не можуть бути проведені без затвердження з боку Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища. А такого дозволу, за словами виконуючого обов’язки голови управління Якова Діхтяра, вони не давали. Про затвердження із Інститутом Археології взагалі не йдеться. 

У розпорядженні чітко вказано, що навіть при новому будівництві має враховуватися архітектурний ансамбль, а будівництво проводитися «із збереженням  основних прийомів   характерних   для   історичної   забудови  традиційного історичного середовища пам'яток». Яким чином у ці Правила вписується скляний куб, запланований американським проектом – невідомо. 

Також Наказом №45 від 20.01.2012 Міністерства культури він був внесений як об’єкт культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Цікавим є те, що, схоже, з якихось причин цей Наказ не був зареєстрований Мін’юстом, як і не був опублікований, а отже фактично не набув чинності. Тобто наказ наче і є, але його наче і немає. З якої причини Мін’юст не зареєстрував наказ – невідомо. І якщо він не зареєстрований, то чому у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України по м. Києву у пункті 13 є офіційне посилання на цей наказ? 

Навіть якби йшлося про звичайне будівництво, забудовники не мали би йти в обхід відповідних міських органів. Згідно із Загальними положеннями Правил забудови м. Києва, будівництво має узгоджуватися Київрадою на замовлення ГУ містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Цікаво, що  відповідно до згаданих вище Правил, саме замовник має зініціювати проведення громадського обговорення стосовно планів забудови. Проте громадськість не тільки не повідомили, але й приховали факт знесення.

Хроніка поранень

 Узвіз  давно не давав спокою можновладцям. Ще влітку 2006 року Подільська адміністрація без дозволу КМДА, тобто незаконно, оголосила тендер на реконструкцію Андріївського узвозу (нагадаємо, що термін «реконструкція» передбачає не дрібні ремонтні роботи, а зруйнування старого і побудову нового). Роботи передбачали закриття вулиці на два роки, що означало втрату робочих місць для художників, деякі з яких працюють там уже не одне десятиліття. Паркінги і торгівельні павільйони планувалися вже тоді. Після галасу в ЗМІ тендер було скасовано і перенесено на невизначений термін, але дивні речі, як то приписане бомжам спалення старих будівель, не припинялися.

Залита бетоном, а потім здерта бруківка, що, до слова, була викладена вручну давніми мешканцями міста із валунів, занесених в околиці Києва зі скандинавським льодовиком 150 тисяч років тому, буде перетворена на бетонну плитку (аби зручніше було підніматися на «пішоходну» вулицю авто).  

А у листопаді 2010 Київрада передала ділянку на Андріївському, 10б ТОВ «Андріївський Плаза» (належить Рінату Ахметову) під будівництво торгівельно-офісного комплексу з  підземним паркінгом. Взагалі із правом власності на Андріївському узвозі все складно і заплутано, часом невідомо, кому належить той чи інший будинок. Пам’ятки архітектури передаються у приватну власність, хоча Стаття 21 Закону про охорону культурної спадщини дозволяє вимагати повернення у міську власність таких будинків. А Кримінальний кодекс передбачає покарання за зумисне знищення таких пам’яток. Чи встоять ці пам’ятки, перебуваючи у приватній власності, під тиском великої спокуси збудувати черговий ТЦ на «золотій» подільській землі? Чи їх спалять, як інші подібні «аварійні» будинки, і потім лиш розведуть руками: «Ой… буває!»

Проте, імідж «мистецької вулиці» Узвозу хочуть залишити. І художникам, як майстрам-продавцям, що працювали просто неба, обіцяють повернути робочі місця: «Недорозвинені люди, що приїздять до нас із розвинених країн, по від’їзду із Києва завжди згадуватимуть не щось, а Андріївський узвіз – з художниками, з ярмарковим розпродажем», – запевняє Целовальнік.

Втім, недуги, що спіткають наш історичний центр, знайомі й в Європі: «Скажімо, на Монмартрі і на Монпарнасі великий бізнес так само витісняє культуру, – розповідає Владислава Осьмак. – За останні 30 років, після попередньої реконструкції Андріївського узвозу, коли більшість його мешканців була відселена і натомість тут з’явилися галереї, майстерні, музеї, Узвіз набув раніше йому не властивої доданої вартості. Ця вулиця стала брендом, ім’ям, а бізнес на це реагує досить чітко, і тягнеться туди, де гіпотетично може знайти найбільший прибуток. Але в тому-то й річ, що, якщо із цього складного рівняння Андріївського узвозу вийняти мистецьку складову, то прибутку не буде. Чи потрібен бізнес-центр, чи потрібно більше офісів на Узвозі? Тут би побудувати музейний комплекс! Тут би і книжкові магазинкрамниці знадобилися, і нотний магазин, і крихітні ресторанчики, де людина почувалася би захищеною… тобто, малий бізнес, гуманний по відношенню до цього історичного середовища. Але не великий бізнес, який втілюється у величезні архітектурні споруди».

Історія міста – це історія боротьби між творчим та руйнівним началом. Питання тільки в тому, хто ці руйнівні сили уособлює. За часів Русі вони надходили ззовні в лиці ординців; у ХХ столітті їх втілював радянський режим; а тепер «місто Володимира» руйнується із доброї волі його очільників. Поділ, Андріївський, Десятинка – лише кроки варварського нашестя. Хрещатик і Майдан Незалежності, наша, буцімто, «візитівка», уже спотворені безповоротно. На черзі стоять музей Пирогово, Труханів острів, Гідропарк…  

В останній момент, під кінець дня 10-го квітня  очільник КМДА Олександр Попов в черготи раз зіграв «доброго царя»: інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) в Києві припинила підготовчі роботи з будівництва торгово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул.Фролівська ,9-11 і Андріївському узвозі, 10-б.Роботи припинено на вимогу Київської міськдержадміністрації (КМДА) на підставі того, що забудовник не повідомив КМДА про початок їх виконання.