Довкола COVID-19 спостерігається протистояння двох таборів: здорового глузду і дрімучості. Перший звертається до розуму, науки, знань, аргументації та послідовного демонстрування фактажу. Натомість другий апелює до віри, переконань, містичних знаків, теорії змови й сил темряви. Про це в своїй авторській колонці для Тижня пише професор паризької Вищої школи соціальних наук (EHESS) Мішель В’євйорка.
Він зауважує, що такий двобій — не новий, адже насправді йдеться про давню боротьбу за права людини й універсальні цінності. І навіть якщо на шляху здорового глузду бували сприятливі періоди (зокрема епохи Відродження і Просвітництво в Європі) і якщо сьогодні в усьому світі наука й технологія є рушіями колективних зусиль до моделювання майбутнього, все одно невідомо, чим це протистояння закінчиться.
«Нині невизначеності довкола більше, ніж будь-коли раніше. Безперечно, багато хто орієнтується насамперед на наукові й медичні дослідження та сподівається, що найближчим часом стануть доступними ефективні вакцини й ліки. Лікарі, епідеміологи, вірусологи й інші експерти мають свою аудиторію та користуються більшою довірою, ніж політики. Боротьба за здоровий глузд підказує важливість того, щоб діти не втрачали зв’язку з освітньою системою, і ставить за пріоритет відновлення нормальної роботи університетів, оскільки саме виші є ключовими елементами в продукуванні й поширенні знань», — пише він.
В’євйорка пояснює, що здоровий глузд не виключає демократичних дебатів, а, навпаки, апелює до дискусії, щоб визначитися між двома суперечливими необхідностями: насамперед рятувати людські життя, прийнявши ризик паралічу економіки, чи забезпечити відновлення зайнятості, економічного життя та праці, ризикуючи не спинити пандемію? Вдатися до виняткових заходів, які обмежують свободи, щоб боротися з поширенням вірусу та зміцнити санітарну безпеку, чи насамперед подбати про дотримання базових принципів правової держави й незалежності гілок влади, без яких неможлива демократія?
Водночас, за його словами, ми спостерігаємо за розквітом ірраціонального й відмовою підкоритися аргументам розуму. У всьому світі люди (нерідко заохочені політиками, християнськими євангельськими, апостольськими й іншими церквами) відмовляються підкорюватись обмеженням, пов’язаним із приборканням пандемії.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»