Зашкалюють децибели полемік. У Могилянці заборонили революційну художню виставку «Українське тіло». Сайти дають картинки. Поки ти їх роздивляєшся, якась зникає – модератор не витримав. Вочевидь, не має гарту гінеколога. Таке відчуття, що всі оглухли. На душу. На етику. На смисл. Втратилося значення слів, вичах зміст категорій…
Читайте також Скандал в Могилянці: Гвалтуйте! Рятують!!
У приміщенні факультету літератури і філософії Римського університету «Ла Сапієнца» міститься Музей античного мистецтва – гіпсові копії грецьких і римських статуй. Півсотні залів, 1200 експонатів. Студенти готуються до іспитів у тіні Аполлона й Мінерви. Археологи вивчають еволюцію елліністичного мистецтва. Тут відбуваються захисти дипломів, конференції.
Музей створив австрійський археолог єврейського походження Емануель Льові, друг Фройда, засновник першої в Італії кафедри археології. «Калóс кай аґатóс», – казали греки: краса й добро.
Згадую атмосферу американських університетів. Входиш – і справді у храм науки. Alma Mater Studiorum – мотто першого університету світу, Болонського, заснованого в ХІ столітті. В Іллінойському університеті Урбани-Шампейн стоїть у дворі навіть пам’ятник цьому давньому символу науки. На стінах – портрети отців-фундаторів і донаторів. Приглушені звуки. Портьє біля ліфта. Тиша, прохолода, чистота. Зовні на свіжій траві кампусу – студенти та брунатні білочки в пошуках чим підживитись.
Чи Оксфорд. Якби не машини й комп’ютери, не знаєш, у якому ти столітті. Навіть у стін є повага до самих себе.
Сама полеміка навколо того, чи можна було б зробити тут провокативну виставку, неможлива. Для цього є різні Sex Museum: у Нью-Йорку й Сан-Франциско, Парижі та Амстердамі, Барселоні, Неаполі, Празі… Але західний університет, Аthenaeum, недоторканний простір вільного критичного знання, яке в ідеалі не може бути підвладне ані доктринерству, ані провокаціям. На його територію не має права ввійти поліція. Студенти можуть не допустити до слова самого Папу Римського – це трапилось у тому самому Римському університеті «Ла Сапієнца» кілька років тому. Університетський вимір декретує: єдине вічне в людині – це пошук знання.
Звідси й Аthenaeum – початково храм, присвячений Афіні. Вона ж Мінерва – богиня знання і мудрості. На плечі сова, у руках щит Персея з головою Медузи Горгони. Освіта – це мистецтво творення етичної людини, казав Гегель…
Читайте також: «Гуманітарна політика» в Україні повернулась у радянсько-російське річище
Отже, корумпована освіта – мистецтво творення неетичної людини. Порновиставка в університеті – це не мистецький виклик, а елементарне хамство. Але на її захист зібрано 350 підписів з усього світу, імпровізуються соціокультурні аналізи, лунають звинувачення в цензурі.
Натомість автором по-справжньому постмодерних артефактів є влада, яка панорамує обличчя політичних в’язнів у клітці та провадить моторошні ігрища навколо лікування Тимошенко. Вона практикує «біополітику» як спосіб дисциплінарного регулювання суспільства. «Українське тіло» використовується для морального паралічу всієї країни. Вже не кажучи про тотальне системне хамство керівництва держави стосовно жінок як категорії. Де ж усі знавці Мішеля Фуко з його аналізом каральних практик щодо тіла як способу утвердження диктаторської влади? Де авторки феміністичних опусів? Хіба не відкривається перед ними неміряне поле новаційних досліджень?!
Влада протиставила софістикований і по-справжньому постмодерний тест совковій патетиці псевдоліберальних опонентів. Літератор передпенсійного віку на червоній трибунці читає «Убить під…са» як лірику барикадної боротьби, а навколо топчуться пінгвіни – незграбні парочки, що на морозяному флеш-мобі непереконливо зображають пози Камасутри на захист свободи моралі. І мотто Red go porn, і мазохістські наручники на трибунці додають ситуації лише жалюгідності. Річ не в шизофренічних політиканах, які в поганому слові бачать президента. Біда в тому, що це елементарно бездарно.
І де ж лібералізм європейського Львова в цьому кондовому сексизмі? Уже не кажучи про тріумф політичної некоректності. Після слів «Табачніки правлять свій відьомський бал, / Зійшла, мов зоря, їхня раса» згадуються інші персонажі нинішнього владного синкліту, належні і до української «раси», і до російської, і до білоруської… Та й галицька не без успіху вкорінилася на Банковій. Насправді ж належне те все до «раси» совка, за який має бути соромно всім без винятку згаданим вище націям та етносам. А заклик до «шахтаря з Донбасу» вбити «підараса» «сталевим кайлом» недалеко відбіг від полум’яних погроз компартійних писак розправитися з ворогами СРСР. Також незрозуміло, чому саме на «шахтаря з Донбасу» покладається ця місія? Хіба ж не західноукраїнські інтелектуали прагнуть від’єднатися від згаданого регіону, щоб хутко опинитися в Європі?! Коли ж таку писанину захищає навіть український ПЕН-клуб, то це нічия: якість влади й опонентів урівноважується в абсурді.
Керівники країни створюють видимість політики. Інтелектуали – видимість протесту. Протест стає флеш-мобом. «Остання барикада» – кав’ярнею. Україна – Євразією. У давньоримські часи у філософській та правничій літературі одним із важливих понять була dignitas. Це слово означало багато: особиста честь і репутація, серйозність і відповідальність за свої слова та вчинки. Коли такі особисті й громадянські цінності зникли в суспільстві, припинила своє життя і Римська республіка.
Читайте також: Сто тисяч «Тузіків»