Але не так сталося, як гадалося. Через три місяці після виборів за напівмертвий політичний проект розгорілася неабияка боротьба між двома угрупованнями: перше очолив сам Ющенко зі своїм найближчим оточенням, друге – голова політради партії (і її фактичний спонсор) Сергій Бондарчук, екс-гендиректор (за Ющенка) Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт». За давньою українською традицією обидва «гетьмани» одразу оголосили своїх опонентів розкольниками. Минулого тижня в столиці майже одночасно відбулося одразу два засідання: одне – в партійному офісі на вул. Спаській, де зібралися прихильники Бондарчука, друге – в готелі «Київ», куди підійшли прибічники Ющенка.
Сили поділилися приблизно порівну: ні на тому, ні на тому не було зібрано кворум для ухвалення якихось конкретних рішень. За словами джерел, Бондарчук контролює більшість у політраді партії, натомість Ющенко – президію цієї самої політради, і згадані керівні органи ніяк не можуть знайти спільну мову. Звісно, жабомишодраківка на руїнах «Нашої України» не викликала б нічого, окрім посмішки, якби не була чудовою ілюстрацією того, куди може зайти колись потужна партія, якщо дозволить собі потонути в інтриганстві, пошуку ефемерних «зрадників», безглуздих амбіціях та створенні «теплої ванни» для свого вождя. До речі, про вождів. «Ми не повинні призначати лідерів, нам не потрібен Каддафі або Кім Чен Ір», – прокоментував Бондарчук останні події довкола НУ, прямо натякаючи на Ющенка. На тлі чуток про створення Віктором Андрійовичем якогось нового політичного проекту ці слова можуть означати одне: екс-гарант якщо і зможе стати для когось фюрером, то хіба що для улюблених ним бджіл.