Єдина перевага еміграції в тому, що вона підриває олігархічний уклад української економіки, адже тепер люди мають вибір. Про це пише економічний експерт Тижня Любомир Шавалюк.
«Раніше країна була закритою, спостерігався постійний надлишок робочої сили, тому олігархічні монополії могли дуже довго купувати людську працю за копійки, забезпечуючи цим власну економічну могутність і фактичний контроль над країною. Тепер люди мають вибір. І вони їдуть, тож уже зараз говорять про високий дефіцит робітничих професій, наприклад у Маріуполі. Закінчиться це тим, що олігархічний бізнес, який загалом не дружить з ефективністю, програє конкуренцію за робочу силу й не зможе платити ринкові зарплати, тож або стане хронічно збитковим, з’їдаючи економічну могутність олігархів, або перестане існувати», — пише він.
За словами Шавалюка, країна від цього виграє, але якщо масовий потік еміграції триватиме занадто довго, то від дефіциту робочої сили разом з олігархами можуть постраждати й цілком ринкові підприємства.
Разом з тим він наголошує, що трудова еміграція — проблема, яка стосується не тільки України, проте в Україні немає державної політики для боротьби з її наслідками.
«Про втрати населення країнами Балтії ходять легенди (а рівень доходів там вищий, ніж у нас). The Economist наводить приклад Болгарії, яка тривалий час втрачає населення, що, за оцінками ООН, до 2050 року зменшиться із 7,2 до 5,2 млн осіб. Проблема в тому, що одні країни мають державну політику для боротьби з наслідками еміграції, а інші — ні. Серед перших Польща, що латає дірки в робочій силі українцями, та Словаччина, яка, за даними The Economist, створює умови, щоб високоосвічені емігранти поверталися. Україна належить до других», — йдеться в матеріалі.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»