Проте 1% абітурієнтів під час соціологічних опитувань зізналися, що їм усе ж таки вдалося цю систему обдурити. Тиждень спробував відтворити схему захисту ЗНО від зловживань, щоб з’ясувати, на яких етапах тестування можливі порушення. Наголошуємо, що будь-які дії не за правилами ЗНО є нечесними щодо інших учасників тестування, а також можуть тягти за собою серйозні наслідки, в першу чергу – відсторонення від участі в оцінюванні.
ЕТАП 1
Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) замовляє підготовку тестових завдань різним фахівцям, які працюють у різних закладах. Жоден із них не бачить усього тесту. Крім того, є кілька варіантів тестів, і ніхто нібито не знає, який із них запропонують учасникам ЗНО.
Можливість. Фахівці, які розробляють тести, можуть за гроші або безкоштовно надати «замовнику» відомі їм запитання й правильні відповіді. Крім того, є керівництво УЦОЯО, а також спеціалісти, які займаються технічним забезпеченням підготовки тестів. Важко повірити, що вони не мають можливості побачити всі завдання і за бажання «поділитися» інформацією.
ЕТАП 2
Напередодні тестування надруковані тестові завдання відвозять до шкіл у запечатаних коробках. Їх мають відкрити безпосередньо в день тестування на очах учасників.
Можливість. Якщо в школі під час тестування немає громадських спостерігачів, а самі учасники не дуже обізнані з правилами ЗНО, в аудиторію можна спокійно внести відкриту коробку, на це ніхто не зверне уваги. А отже, відповідальні за дільницю особи можуть напередодні тестів ознайомитися із завданнями, хоч і з ризиком бути викритими. Особливо актуальною ця проблема є для сіл, куди рідко дістаються громадські спостерігачі.
ЕТАП 3
Підпункт 1. Біля входу до аудиторії учасники мають скласти всі особисті речі. Взяти з собою за парту можна лише ручку.
Можливість. Зрозуміло, що учасників не роздягають і не обмацують, отож теоретично можна взяти з собою мобільний телефон і навіть скористатися ним. Особливо, якщо інструктор – знайомий учитель. (Див. підпункт 2.)
Підпункт 2. В аудиторії, де проводять тестування, присутній інструктор. Зазвичай це вчитель, а пункт тестування – загальноосвітня школа.
Можливість. У містах усе продумано так, щоб інструктор і учасники з максимальною вірогідністю не були знайомі, проте в регіонах, де одна школа на кілька сіл, уникнути знайомства значно важче. Отже, зацікавлені інструктори-вчителі можуть підказувати учасникам тестування або «не помітити» використання мобільного.
ЕТАП 4
Роботи збирають, вони отримують шифр, їх запечатують і відправляють із пунктів тестування до пунктів перевірки, які визначає УЦОЯО. Власне тестову частину перевіряє комп’ютер, а твори – спеціально підготовані фахівці з різних регіонів. До того ж, твори з одного регіону передають на перевірку до іншого, щоб вони не потрапили до рук зацікавлених осіб.
Можливість. Гіпотетична. Якщо хтось із УЦОЯО має доступ і до перевірки тестів, і до розшифровки кодів, він може змінити результати тестів. Проте в самому Центрі стверджують, що таких людей немає.
ЕТАП 5
За результатами тестування учасники отримують сертифікати та подають їх до вишів.
Можливості:
1. Деякі вступні комісії залякують абітурієнтів великою кількістю пільговиків і суперників із високим балом сертифіката й пропонують одразу писати заяву на контрактне навчання. Потім, коли стає зрозуміло, що абітурієнт за своїм сертифікатом міг потрапити на бюджетне місце, переписувати заяву вже пізно. Члени приймальної комісії у такий спосіб можуть лобіювати інтереси вступників із меншою кількістю балів.
2. Торік були випадки, коли до вишів зараховували абітурієнтів, які за кількістю балів у сертифікатах не мали б бути студентами. Це вже прямі корупційні дії.
3. Частина зарахованих пільговиків-інвалідів, за інформацією МОЗ, насправді не мали інвалідності, а просто отримали в лікаря липову довідку. Вочевидь, також за хабар.