Учасники інтернаціональної банди підтверджують: мовляв, якщо раніше тексти були про те, що відбувається у світі, то в цій платівці Євген більше розкрив те, що коїться всередині нього. Звісно, шибайголовість лишилася, але в інтимнішому та щирішому варіанті, неначе після п’яти альбомів блазнювання Гудзь втомився, сів у крісло біля каміна й почав розповідати справжню історію.
Продюсував платівку Ендрю Шепс, який уже попрацював із такими гуртами, як Red Hot Chili Peppers та The Mars Volta. Для Gogol Bordello це перший диск після трирічної перерви, з часів «Trans-Continental Hustle» 2010-го, продюсером якого виступив знаменитий Рік Рубін. Тоді платівка посіла дев’яте місце в Alternative Albums chart і була продана в кількості 67 тис. копій тільки в США. А ось свіжий реліз викликає полярні реакції: одні фани кричать, що альбом більше ніж вдався, особливо друга половина. Інші – що хітів не розчули, бо, певно, всі залишились у попередній роботі.
Український слухач особливо прискіпливий до творчості гурту. Адже уродженець Боярки Євген Гудзь – це наче коли кватирка в Європу зачинилася, зате виламали стіну поряд. Певно, то один із секретів успіху гурту: і вашим, і нашим. Якщо для західного слухача «гоголі» уособлюють контрольований хаос, у якому можна відпочити, при цьому ностальгуючи й повертаючись до коренів (неважливо, чи своїх), то кожен українець має шанс ідентифікувати себе з Євгеном і сприймати все це як «нашу відповідь Чемберлену». Gogol Bordello – така собі українська навала, яка асоціюється водночас із гуцульським та чи ледь не одеським шармом, естетикою, що не може не зачіпати, а саме тому сприймається як справжнє і спільне між усіма народами.
«Pura Vida Conspiracy» – ідеальний саундтрек для весілля. Така собі застільна музика для інтелектуалів, адже тексти таки мають глибину. Попри виразну «нарощену» чуттєвість, альбом несе основний меседж Gogol Bordello: залишатися собою та подорожувати куди заманеться, адже «кордони – то шрами на обличчі планети», як співає Гудзь в одному з треків. І це звучить переконливо, адже він сам дотримується такої філософії, живучи трансконтинентальним життям. Справжність не може не зворушувати, адже глибоко в душі кожен мріє про варіант свободи, коли тільки ти, дорога і ніщо не стримує. Щоправда, і не чекає. Й саме цю тугу видають скрипки та іноді дрижачий голос Євгена. Втім, тут і криється сутність платівки: якщо копнути глибше, під шаром позірного балагана уважний слухач знайде ядро серйозності. Граючись, Гудзь ділиться всім, що наболіло. Але м’яко, як наче після довгих нічних розмов на кухнях, коли вже все виговорено і слова не мають сенсу, тож навіть сумні теми, як-от «I Just Realised», звучать радше мудро, ніж безнадійно.