Час змін мало кому подобається, бо відбувається якщо не руйнація, то нічогенька собі трансформація розміреного і звичного ритму та укладу життя. Зміни – це не легко, але є у них місце і позитивному елементу. Зміни – це також і шанс, момент, який можна талановито використати собі на користь. Що в результаті вийде, і чи вдасться зробити так, аби момент став слушним, вилився у події зі знаком плюс, доволі складно передбачити наперед. Але хто не ризикує, той навіть примарного шансу на успіх не має.
Вміння розумно ризикувати, бути активними, мати власну позицію і голос – це про київський міжнародний кінофестиваль "Молодість". Пандемія короновірусу боляче вдарила по сегменту проведення різних публічних культурних подій. Багато міжнародних кінофестивалів, запланованих на цей рік, відтермінували чи скасували загалом, очікуючи кращого часу і появи сприятливішої епідеміологічної ситуації. Проведення цьогорічної "Молодості" теж було відтерміновано, перенесено з травня на серпень. Фестиваль, заснований 1970 року, відзначає нині своє 50-річчя, що припало на добу, коли найважливішим вмінням є здатність до адаптації. Він іде в ногу зі світовими трендами, що змінюють звичний формат проведення культурних публічних подій. Нині на часі диверсифікація місць їхнього проведення, і частковий перехід у формат онлайн. Очевидно, до такої ж стратегії вдадуться і організатори цьогорічного Венеційського кінофестивалю, що припадає на вересень, і який теж ризикнули поки що не скасовувати.
Читайте також: Docudays UA: Свобода і відповідальність у багатопіксельному світі
Проте цінними і запитуваними лишаються події офлайн. Як, наприклад, церемонія відкриття цьогорічного кінофестивалю "Молодість", що відбулося на свіжому повітрі під столичною Аркою дружби народів. Була колись в Києві така розвага теплого сезону – кінотеатр під відкритим небом. Такі кінотеатри були не лише на київських пагорбах, що сходили до Дніпра, а й у дворах столичних спальних районів. Ідею повернутися хоч частково до такого формату було втілено організаторами кінофестивалю, що про нього мова, у попередні роки його проведення, коли шатра літнього кінотеатру було розбито на Поштовій площі, де під відкритим небом відбулася і чергова церемонія відкриття цієї кіноподії. Вечірня сукня, костюм і медична маска – таким є вимушений дрес-код цьогорічного відкриття не тільки "Молодості", а й інших великих публічних подій. Кінофестиваль стартував, а кадри, як це відбувалося, уже стали історією, на яку буде цікаво подивитися за певний час.
Кіно стає самим собою тоді, коли має живе спілкування із своїми глядачами. І це те, за чим всі ми, хто дивиться сучасне якісне кіно, чи принаймні хоч трошки цікавиться, що відбувається у світовому і українському кінематографі, добряче скучили. Цьогорічна програма "Молодості" – це 260 різних кінокартин з 60 різних країн світу, і пару десятків різних фестивальних програм. Серед цього різноманіття 55 картин – українські, що формують повноцінну фестивальну програму "Дивись українське!". Як неодноразово наголошував на прес-конференціях, що передували проведенню цьогорічного київського міжнародного кінофестивалю, про який йдеться, Андрій Халпахчі, нарешті надійшла та доба, коли українське кіно (повно- і короткометражки, авторські дебюти і картини вже знаних режисерів) стали вагомою частиною того, що можна побачити на його екранах. І це разюча позитивна зміна, якщо порівнювати із часом у десять-п'ятнадцять років тому, коли у прокат виходила одна українська кінокартина. Балаян, Буковський, Васянович, Цілик, Онищенко – цей ряд знаних і таких, що стають знаними, українських режисерів, картини яких буде показано на цьогорічній "Молодості", можна продовжувати і далі. Думаю, що коли йдеться про постання нової української кінохвилі, свою руку до цього доклав і кінофестиваль, про який мова. Ставши майданчиком для коротко- і повнометражних режисерських проб і дебютів тих режисерів, завдяки роботі яких ми нині говоримо: українське сучасне кіно склалося. А це, без перебільшення, гарний сигнал про оздоровлення нашої держави, набуття нею власної суб'єктності, визнання завдяки мистецтву.
Читайте також: Дипломатія в наметах
"Молодість" пережила своєрідний ребрендинг. See Mo – таким стало її цьогорічне гасло. З одного боку це заклик дивитися кінофестиваль, а з іншої звучить суголосно англійському виразу "see more", тобто заклику бачити більше і ширше. Поряд з цим можна побачити ще одну фразу: "Кіно не без питань". Кінематограф є таким самим видом мистецтва, як живопис і література. Якщо по ньому не лишається жодних питань, бажання ще і ще раз проглянути конкретну роботу певно режисера, відчуття банального естетичного задоволення, то йдеться про низькопробний продукт. Це якраз те, чого немає і не буде на кінофестивалі "Молодість", одному з найбільших кінофорумів нашої частини Європи, що опікується вихованням смаку і освіченості своїх глядачів, показує їм тільки найкращі зразки як сучасного, так і класичного кіно. Той світовий мистецький набуток, який не завжди вдається просто і легко побачити в українських кінотеатрах. І який потрібний для виховання смаку і потреби дивитися хороше світове, і допомагати поставати гарному українському кіно.
Червону доріжку до входу під білі склепіння намету, в якому під Аркою дружби народів відбулася церемонія відкриття цьогорічної "Молодості", доповнив ще один символічний елемент. Мова про скульптури Марії Куліковської, виконані у стилі "ню". Їх також показано у спільній україно-швейцарській картині "Забуті" Дарії Онищенко, яка відкрила цьогорічний кінофестиваль. І вголос, і тихо кінофестиваль нагадує усім довкола себе, що є тут і тепер теми, про які мусимо пам'ятати. Варто пригадати, що так було у випадку боротьби за Олега Сєнцова, що став бранцем Кремля, і от не так давно був звільнений. Сьогодні "Молодість" нагадує нам про страшні злочини, які відбуваються на заводі "Ізоляція" в Донецьку тут і зараз. Арт-платформа, що перетворилася на катівню, на жаль ще довго буде раною на тілі нашої пам'яті. І як би страшно і неприємно то не було, маємо тримати свої очі широко відкритими і видячими, бо найгірше сприяння злу – лишатися байдужими тоді, коли воно відбувається. Це твердження чинне і стосовно нинішніх подій у Білорусі. "Сьогодні мої думки разом з тими мужніми, сміливими жінками, які наважуються виходити на вулиці білоруських міст. Мій фільм теж про дуже сміливу і мужню жінку", – зауважила режисерка цьогорічного фільму-відкриття Дарія Онищенко. Важливо, щоб дивлячись сьогодні хороше кіно, не забували про дійсність, яка нас оточує.
Читайте також: Від Прометея до Сізіфа
Традиційно на церемонії відкриття "Молодості" вручають символічну відзнаку, золотого Скіфського оленя, за внесок у світове кіномистецтво. Цьогоріч її було присуджено французькому акторові театру і кіно Роберу Оссейну, відомого у нас за ролями у французьких екранізаціях романів Анн та Сержа Голонів про Анжеліку.
Важливо нагадати, що цьогорічна "Молодість" розширила свою географію у Києві. У кінотеатрі "Жовтень" буде розташовано фестивальний центр з показами конкурсної та позаконкурсної фестивальних програм, зокрема українських прем'єр. Будинок кіно стане майданчиком для фестивальних показів та серії майстер-класів у рамках фестивальної "Майстерні талантів". Під Аркою дружби народів у кінотеатрі просто неба щодня відбуватиметься по чотири кінопокази. Також ця локація є місцем церемоній відкриття та закриття кінофестивалю, показу українських кіноприм'єр та спеціальних подій.
Картиною, яку покажуть на урочистому закритті "Молодості" 29 серпня, стане дебютний повнометражний фільм "Земля блакитна, ніби апельсин" української кінорежисерки Ірини Цілик. Це перша українська кінокартина, що потрапила до конкурсної програми американського кінофестивалю Sundance, а її авторка здобула там перемогу в номінації "Найкраща режисура документального фільму".
Лишається сподіватися, що наступного року, починаючи другі п'ятдесят років свого існування, "Молодість" відбудеться у традиційному своєму форматі. За скупчення людей, яких єднає жага кіно.