Днями Держстат опублікував чергову порцію статистики, яка стосувалася роботи галузей економіки за жовтень. Оприлюднені дані доступно ілюструють суть «стабільності» від партії влади: промисловість постійно падає, обсяги будівництва невпинно зменшуються, роздрібна торгівля та сільське господарство незмінно сповільнюються. У підсумку рецесія триває, а проблеми підприємств наростають.
Галузеві пасьянси
Обсяг промислового виробництва у жовтні був на 4,9% менший, ніж рік тому. Щоправда, падіння сповільнилося порівняно із серпнем і вереснем (відповідно -5,4% та -5,6%). Але казати про зміну тенденції зарано, адже різниця в цифрах незначна. Зате чітко видно, що темпи падіння промисловості демонструють гросмейстерську стабільність, від початку року вже протягом шести місяців перебуваючи в діапазоні 5,2–5,3% (див. «Статистика «покращення»). Проблеми промисловості хронічні. Їхні причини не обмежуються факторами зовнішнього попиту й діють уже не перший квартал, залишені без уваги уряду.
Серед галузей промисловості в жовтні найбільше падала хімія (-18,9%). Багато її заводів завантажені на рівні технологічного мінімуму або близько до нього. Виявляється, навіть пільгової ціни на природний газ, який імпортує Дмитро Фірташ, недостатньо для того, щоб компенсувати технологічну відсталість українських хімічних підприємств і зробити їх конкурентоспроможними. Тож не дивно, що минулого місяця виробництво аміаку в Україні було на 57% нижчим, ніж роком раніше.
Другим за темпом падіння було машинобудування (-14,3% у жовтні). Ключовим чинником стало зменшення виробництва у вагонобудуванні (на 51% до жовтня 2012-го), яке забезпечує ¼ доходів усієї галузі. Велику роль тут відіграла РФ, яка витісняє українських вагонобудівників зі свого ринку, останнім часом активно використовуючи для цього нетарифні обмеження (сертифікації, ліцензії тощо). Росіяни вже багато років розвивають власне виробництво вагонів, тому такі заходи не пов’язані з підписанням Угоди про асоціацію України з ЄС, отже, використовуватимуться ними надалі, навіть якщо підписання документа буде провалено. Йдеться про просте та прагматичне відстоювання державою економічних інтересів російського товаровиробника.
Замикає трійку «лідерів» падіння харчопром (продукти, напої та тютюнові вироби) – виробництво скоротилося на 12,5% порівняно з жовтнем 2012-го. Дехто цю тенденцію безпосередньо пов’язує з проблемами постачання українських товарів на територію Росії, яка веде проти України відкриту торговельну війну. Однак, наприклад, випуск кондвиробів із вмістом какао за рік зменшився лише на 5%, а без какао – на 9%. Це при тому, що половина продукції вітчизняних кондитерів спрямовується на експорт, зокрема на територію РФ. Найбільше натомість просіло виробництво напоїв: у жовтні горілки, пива, газованої мінеральної води, соків, інших безалкогольних напоїв виготовлено відповідно на 16%, 25%, 16%, 19%, 43% менше, ніж рік тому. Але цей сегмент постачає на експорт лише 10–15% усього виробництва. Отже, причини падіння його та харчової промисловості загалом лежать усередині економіки, а не за її межами, як про це постійно твердить уряд.
Читайте також: Системна рецесія. Ситуація в українській економіці різко погіршується
Насамперед може йтися про зниження платоспроможного попиту з боку українців. Так, за результатами щомісячного дослідження GfK Ukraine, у вересні 2013-го індекс споживчих настроїв в Україні знизився більше ніж на сім пунктів порівняно із серпнем. Водночас багато наших співгромадян не сподіваються на поліпшення матеріального становища, що зумовлено очікуванням безробіття, девальвації та зростання інфляції. Аналітики зазначають, що це доволі істотне падіння, яке відображає песимістичні настрої в суспільстві, викликані тим, що економіка не відновлюється.
Будівельна галузь досі переживає глибокий спад. У жовтні темп падіння сягнув 24,3%, а загалом сектор демонструє двозначні темпи зниження, починаючи з березня 2013-го (див. «Статистика «покращення»). Раніше уряд пояснював це активізацією будівництва в 2011–2012 роках у зв’язку з проведенням Євро-2012, що сформувало високу базу порівняння, за якої від’ємної динаміки нібито було неможливо уникнути. Але цієї бази вже квартал як немає, а в будівельній галузі не видно навіть найменших ознак відновлення.
Сільське господарство в жовтні дещо відновило темпи зростання після різкого сповільнення у вересні через негоду (див. «Статистика «покращення»). Проте простежується тенденція до сповільнення динаміки, тобто аграрії, вочевидь, уже не зможуть компенсувати падіння в інших секторах економіки у другій половині 2013-го.
Читайте також: "Покращення": економічна криза в Україні поглиблюється
У номінальних величинах ситуація в с/г ще гірша: через низькі світові ціни на зернові (наприкінці жовтня пшениця, ячмінь і кукурудза коштували відповідно на 9%, 36%, 37% менше, ніж рік тому) дохід аграріїв, а з ним і валютні надходження та доходи бюджету можуть бути нижчими, ніж торік. Це погіршить дисбаланси в економіці, попри реальне зростання виробництва в агросекторі.
Збільшення оборотів роздрібної торгівлі також сповільнюється. За січень – жовтень темп приросту становив 9,5%, хоча ще на початку року був практично в півтора раза вищим. Роздрібний товарообіг підприємств за цей період збільшився лише на 5,8%. Тобто динаміка організованої торгівлі майже удвічі повільніша, ніж усієї разом (організована плюс торгівля ФОП та/або на ринках). Отже, якщо вірити зазначеним темпам зростання, тіньова торгівля збільшується значно швидше, ніж офіційна. В умовах, коли загальний обсяг роздробу підвищується, ці цифри вказують на наявність поза ринком глибоких проблем у торгівців. Вочевидь, ідеться передусім про податковий та інший тиск із боку влади.
Єдина галузь, яка демонструє ознаки поліпшення, – транспортна. За 10 місяців
2013-го вантажообіг зменшився на 5,4%, сповільнивши падіння з двозначних темпів у першій половині року. Цілком імовірно, що таким результатом сектор завдячує засиллю імпортних товарів, які купують українські споживачі. Але очевидно, що відновлення у транспортній галузі не зможе розвинутися доти, доки промисловість і будівництво падатимуть, а торгівля переходитиме в тінь.
Гра без переможців
Здавалося б, яке значення для переважної частини простих українців має падіння економіки? Доки зростають зарплати й пенсії, рецесія не впливає на більшість людей. Але це не зовсім так. Справді, середні зарплати в Україні й далі підвищуються. Але в умовах падіння обсягів виробництва та низьких і навіть від’ємних темпів інфляції доходи підприємств зменшуються, а витрати зростають.
У бізнесу з’являються касові розриви, які він може тимчасово заповнювати спочатку отриманими кредитами, далі продажем запасів, а згодом і урізанням інвестицій, врешті-решт жертвуючи майбутнім розвитком, щоб подолати проблеми, спровоковані теперішнім споживанням (див. «Споживання ціною розвитку»).
На сьогодні практично всі подушки безпеки для української економіки спрацювали. Банки дуже слабо кредитують бізнес, бо чимало грошей спрямовують на ОВДП уряду, та й самі не можуть похизуватися достатньою ліквідністю (див. Тиждень, № 44/2013). За дев’ять місяців 2013-го бізнес отримав від фінустанов нових кредитів на 42 млрд грн. Але цього виявилося вкрай мало, тож йому довелося продавати запаси, зменшуючи середні залишки сировини та готової продукції на складах. У першому півріччі запаси матеріальних оборотних коштів бізнесу впали на 46 млрд грн – ці гроші спрямовано на те, щоб не зупиняти роботу в надії на омріяне урядом пожвавлення економіки. Але й того було недостатньо. Підприємства стали жертвувати інвестиціями: якщо у III та IV кварталах минулого року реальний обсяг інвестицій в основний капітал зменшився відповідно на 6,9% та 7,5%, то в II кварталі 2013-го – на 19,7%. Усе це сталося задовго до того, як на кордоні з Росією з’явилися масштабні проблеми з розмитненням українських вантажів.
Поки підприємства витрачали запас своєї фінансової міцності для забезпечення незмінних масштабів діяльності, більшості простих українців криза не стосувалася. Та на сьогодні спалено багато ресурсів бізнесу, втрачено чимало інвестиційних можливостей. Можна не сумніватися, що збереження такої економічної політики до виборів-2015 призведе до втрати великою частиною контрагентів останніх резервів на чорний день. Якби в Україні була ринкова економіка, це закінчилося б зменшенням зарплат і різким зростанням безробіття. Але в наших реаліях залишаться і низьке (офіційне) безробіття, і високі зарплати, зате з’являться заборгованість із зарплат, масові відпустки за власним бажанням та безліч фірм-фантомів, фактичних банкрутів із високими обсягами кредиторської заборгованості. Фінансове становище підприємств нагадуватиме лихі 1990-ті, а розвиток економіки – часи брєжнєвського застою.