Кацап у Празькому граді

27 Листопада 2014, 20:04

 Здається ж, у нього є професійні консультанти, які мали б збирати для свого шефа ґрунтовні матеріали й готувати його до публічних виступів.

Багато що мені стало зрозуміло під час перегляду в неділю після святкового обіду телепрограми Otázky Václava Moravce (укр. «Питання Вацлава Моравця») на центральному державному каналі ČT 1. Досвідчений і, як завжди, ретельно підготовлений ведучий Моравець цього разу запросив до студії відразу трьох спеціалістів, які мали б привідкрити чеському телеглядачеві залаштунки міжнародної політики. Голову Комітету Адміністрації президента в закордонних справах Гінека Кмонічека, єврокомісара з питань розширення та політики сусідства ЄС Штефана Фюле й колишнього міністра чеського уряду з питань прав людини й національних меншин Міхаела Коцаба.

Зізнаюся, що під час перегляду мені не тільки перехотілося спати, а й після завершення навіть довелося налити собі сто грамів улюбленої марки горілки, для заспокоєння. Кмонічек із властивою йому лукавою посмішкою на бородатому обличчі повідомив чеським глядачам, що назва «Україна» походить від того, що її територія – окраїна Росії. Чим, власне, виправдане право останньої втручатися у внутрішні справи сусідньої країни. Це відверта брехня, тому що в той час, коли уже існувало державне утворення Київська Русь, територією сучасної Москви ще носилися дикі племена, найбільшою проблемою яких було оборонятися від голодних вовків. Аргумент, який використав близький соратник чеського президента, один з основних в арсеналі фашистських російських шовіністів і щодо сучасної України образливий.

Критично реагуйте на телепрограми. Вимагайте покращень і змін. Будьте активними, щоб не стати радіоактивними!

Урівноваженість, професіоналізм і високий рівень моральності продемонстрував під час розмови Міхаел Коцаб. Одразу впізнався його досвід перебування на початку 1990-х на посаді голови Комісії парламенту Чехії з нагляду за виведенням радянських окупаційних військ із території Чехословаччини. Багато хто тоді навмисно перекручував його прізвище як «кацап», проте, як показала телепрограма, це прізвисько підходить радше іншому політикові. (Спершу слово «кацап» вживалося на позначення старого козла, за часів царської Російської імперії використовувалося українцями й поляками на позначення росіян, оскільки вони мали бороду. Деякі росіяни й до сьогодні називають українців «хохлами» через давню зачіску – пасмо волосся на повністю виголеній голові.) Тому для дурносміхів конфлікт на Сході спокійно міг би бути війною кацапів і хохлів.

Усі мої очікування перевершив виступ єврокомісара Фюле. Як завжди, стерильний дипломат старанно зважував слова. Очевидно, що його підхід до міжнародних проблем полягає не у виконанні заздалегідь поставлених завдань, а в формулюванні слів і речень, які будуть правильними. Досягнення результату – це вже справа другорядна, і Фюле так працює вже досить довго. Я згадую його часті візити до Києва, посмішки на телекамери й обійми з президентом Януковичем. І який результат таких дипломатичних місій? Аншлюс Криму, війна на Сході України, дестабілізація і військова загроза для Європи. То це такою має бути політика сусідства ЄС?

Щоб задовольнити цікавість чеського суспільства щодо майбутнього розвитку подій в Україні, наше телебачення транслює безліч різних програм, і не лишається нічого іншого, як побажати бачити на екрані кращих експертів. Однак недільна дискусія викрила й проблеми в особовому складі, і це на найвищих позиціях як у Чехії, так і в Європейському Союзі. Чи то не попередження для нас, що в Адміністрації президента працює людина, яка з неприхованим цинізмом пояснює агресію РФ як дану реальність і виправдовує її тим, що просто Росія такою є? А до того ж ще й у Єврокомісії сидить комісар, який швидше поросте мохом, аніж наважиться на якісь дії. На Росію всі ті балачки про європейські цінності не діють, і Фюле як випускникові Московського державного інституту міжнародних відносин про це чудово відомо.
Читачі, певно, скажуть на всі мої перестороги: «А що ми можемо зробити, як нам позбутися дилетантів і людей, які здатні на все?». Критично реагуйте на телепрограми, статті в газетах, виступи політиків тощо. Пишіть листи й мейли, телефонуйте, вимагайте покращень і змін. А хто не дослухається до «голосу народу», тому ми це потім «врахуємо» на виборах. Будьте активними, щоб не стати радіоактивними!