Виборець-постмодерніст є профаном за визначенням, але у своїй уяві він є експертом, а справжні носії експертного знання — це здебільшого шахраї, які дурять людям голови. Про це у своїй авторській колонці на сторінках Тижня пише Юрій Макаров.
За його словами, для такого виборця світ простий, він керується простими правилами, які легко вивчити (от тільки ліньки), і простими людьми, які невідомим чином пробилися у владу. Чи то хабара дали, чи то глобальна змова.
«Раніше профан казав: «Я людина маленька», і, спираючись на це зізнання, приходили до влади всі гітлери. Нині, розпещений надлишком інформації в мережі та відсутністю КГБ, він каже: «Ви всі му..ки». І підносить того, хто не перевантажує його картину світу», — пише Макаров.
Він зауважує, що представники попередніх генерацій були спадковими носіями міфологічної свідомості, так само алогічної, без причинно-наслідкових зв’язків, але принаймні структурованої та, головне, непогано описаної. Теперішній базовий виборець, постмодерний профан, бачить життя інакше. Для нього/неї так само не існує закон, він так само покладається на свою здатність «порєшать», він так само поважає грубу силу й нічого, крім сили. Він не терпить і не бачить складностей, визнаючи лише прості рішення. Хаос у голові в нього яскравий і веселий, проте народжує таких монстрів, яких годі було шукати в його бабусі.
Макаров пояснює, що постмодерн у політиці — це операції із симулякрами, уявними величинами, удаваними сутностями. Навколишня дійсність — сума порожніх сенсів, низка ефектних фоточок і демотиваторів із мережі, безкінечний телевізійний серіал про неіснуючих героїв у вигаданих ситуаціях із фальшивими почуттями. Реальність — це те, що довкола мене: робота, супермаркет, маршрутка, іпотека, коханець, пенсія, онуки. Решта — картинки, де Кличко перебуває десь в одній теці поруч з Ілоном Маском, імпічмент Трампу — з транзитом Путіна, а війна на Донбасі — з пожежами в Австралії.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»