Його литовському колезі Роландасу Паксасу 2004 року пощастило менше: з першої спроби його усунув Сенат країни за потрійне порушення Конституції і президентської присяги. Представники румунського Соціально-ліберального союзу під орудою скандально відомого справою про плагіат прем’єра Віктора Понти звинуватили очільника країни у блокуванні роботи уряду, послабленні демократії, а також у недотриманні принципів розподілу владних повноважень, незалежності судочинства та обмеженні прав і свобод громадян. У голосуванні, яке відбулося 29 липня, взяло участь близько 46% населення, що має виборчі права. Оскільки це менш як половина всього румунського електорату, результати референдуму було визнано недійсними. На думку самого Бесеску, це означає, що «полум’я демократії в Румунії горить надалі, а спроба державного перевороту зазнала невдачі». Та показово, що поміж тих, хто таки прийшов на дільниці, 87% (близько 7 млн) проголосували за імпічмент Бесеску, популярність якого стрімко знижується через низку непопулярних заходів жорсткої економії, запропонованої кредиторами країни в ЄС.
Битва партій
Медіа, що висвітлюють тему проваленого референдуму в Румунії, доволі часто показують картину мало не особистісного протистояння гаранта і прем’єр-міністра Віктора Понти. Та за кожним із них стоїть потужна політична партія, яка не відмовилася б зосередити у своїх руках усю повноту законодавчої та виконавчої влади. Власне, історія незалежної Румунії після 1989 року є історією антагонізму двох головних сил: лівоцентричної Соціал-демократичної партії (СДП) і правоцентричної Демократично-ліберальної партії (ДЛП), які то одна, то інша за допомогою третьої найбільшої політсили – Національної ліберальної партії – формували владну більшість у парламенті.
У нещодавньому інтерв’ю для Euronews Віктор Понта, який обіймає посаду прем’єра з травня цього року, заявив, що «Румунія перебуває посередині політичного конфлікту, оскільки не має традиції ведення діалогу між політичними силами». Здається, слово «діалог» не є адекватним відповідником для практики тамтешнього політикуму зводити рахунки одне з одним після перемоги в політичній боротьбі.
У 2004 році, коли Траян Бесеску в другому турі президентських перегонів випередив свого опонента, члена СДП Адріана Нестасе, який очолював уряд, останнього звинуватили в корупційних діяннях із повернення собі витрачених на невдалу виборчу кампанію грошей і цьогоріч засудили до двох років позбавлення волі. Ще один гучний корупційний скандал, до якого безпосередньо була причетна міністр з євроінтеграції в уряді Нестасе Хільдегард Пувак, полягав у викритті схеми, за якою остання надавала незаконні преференції в доступі компаніям, що належали її синові та чоловіку, до €150 тис., виділених ЄС у межах реалізації освітньої програми. Парламентськими силами, що вимагали її усунення з посади та початку розслідування цього випадку, були правоцентристи, які згодом утворили очолювану Траяном Бесеску Демократично-ліберальну партію.
Цілком імовірно, що нинішня агресивна поведінка соціал-демократа Віктора Понти продиктована бажанням політичного реваншу та схилення шальок владних терезів у бік своєї політичної сили. Такий шанс у нього з’явився на початку цього року після відставки однопартійця теперішнього очільника Румунії прем’єр-міністра Еміля Бока, непопулярного поміж румунів через уведені ним заходи жорсткої економії.
Президентське крісло Бесеску захиталося вдруге тоді, коли у квітні 2012-го за відставку його ставленика на посаду глави уряду Міхая Унгуряну проголосували 235 депутатів, зокрема представники не лише СДП, а й пропрезидентської ДЛП, ліберальна частина якої приєдналася до опозиції. Це дало змогу колишнім опозиціонерам утворити нову парламентську більшість – Соціально-ліберальний союз.
Читайте також: Чим закінчиться протистояння румунського уряду й президента?
Йдеться про нову потужну політсилу, що має на меті перемогти на виборах до законодавчого органу в жовтні цього року та зосередити у своїх руках більшість механізмів, які дали б змогу представникові СДП перемогти на президентських виборах після закінчення каденції Бесеску 2014 року або в разі його можливого усунення з посади, від якого він аж ніяк не убезпечений у майбутньому, хоча Віктор Понта публічно обіцяв не ініціювати нового плебісциту. Єдине, завдяки чому чинний румунський глава може стабілізувати владні позиції своєї партії, – спробувати повернути їй становище парламентської більшості, що неможливо без альянсу з Національно-ліберальною партією, яка вкотре за принципом флюгера повернулася в бік найсильнішого у політичній боротьбі – тамтешніх соціал-демократів.
Боротьба триватиме?
На центральній площі Бухареста, що була осередком антикомуністичної революції 1989 року, очікуючи результатів референдуму, зібралися противники нинішнього президента. Демонстранти принесли з собою один із символів тодішньої революції – румунський прапор із вирізаним колом. За часів Чаушеску в його центрі був герб соціалістичної республіки. Та наскільки правомірно порівнювати Траяна Бесеску з поваленим і страченим наприкінці 1980-х Ніколає Чаушеску?
Хоча нинішньому главі держави його політичні опоненти закидають порушення норм Конституції, але саме дії Віктора Понти світова преса й аналітики прирівнюють до спроб його угорського колеги Віктора Орбана встановити квазіавторитарний режим путінського зразка в сусідній Угорщині. Швидкість і методи, з якими Понта намагався усунути Траяна Бесеску від влади, викликали несхвалення світової спільноти. Представники ЄС, Держдепу США, Венеціанської комісії засудили дії владної коаліції. Політики Європейського Союзу і далі критикують прем’єра за наступ на правову державу в Румунії. Окрім намагання усунути президента він раніше вже домігся відставки керівників обох палат парламенту й призначення на ці посади своїх людей. А також позбувся омбудсмена і погрожував змінити суддів Конституційного суду, щоб той не зміг скасувати парламентське рішення про оголошення референдуму стосовно імпічменту Бесеску. «Такі речі ховають верховенство права в державі», – заявив речник німецького уряду Штеффен Зайберт.
Офіційний Брюссель також різко розкритикував наміри уряду скасувати 50-відсотковий кворум на референдумі про імпічмент. Депутат Європарламенту від Німеччини Ельмар Брок назвав нинішню ситуацію в Румунії державним переворотом. «Це справді державний переворот. Я ще ніколи не бачив нічого подібного в країні, яка називає себе демократичною», – сказав голова комітету Європарламенту із закордонних справ в інтерв’ю Deutschlandfunk.
Траян Бесеску напередодні референдуму висловив сподівання: «…румуни, подобається їм це чи ні, у період кризи, попри всі негаразди, спричинені заходами заощадження, які я підтримую, вибиратимуть не між радістю й горем, а мету: щоб ми були країною ЄС, а не країною, що належить групі політиків і бізнесменів, які мають проблеми із законом і хочуть узяти державу та її правову систему під свій контроль». Нинішнє питання про легітимність влади президента, який не може не зважати на волевиявлення 7 млн громадян, ймовірно, завдасть чимало клопоту Румунії, що потерпає від економічної кризи, але ніяк не здатне вирішити, до якого політичного курсу вона тяжітиме в майбутньому.