Під час нещодавнього візиту в Україну президента Вірменії було досягнуто домовленості про зняття усіх обмежень у двосторонній торгівлі протягом 2011–2012 року. Дещо раніше низку перспективних угод було укладено з Азербайджаном. Грузинська сторона вустами свого посла в Києві Грігола Катамадзе взагалі заявляє, що «вітає агресивність української бізнес-еліти щодо Грузії». Усе це відбувалося на тлі неухильного ускладнення відносин з Москвою, яка вперто не бажала сприймати навіть цілком лояльні пропозиції офіційного Києва та робила ставку на його «переламування через коліно».
Оскільки приносити в жертву відносинам з РФ членство в СОТ та перспективу створення ЗВТ з ЄС влада в Києві не готові,логічноактивізувати торгово-економічну співпрацю із тими країнами колишнього СРСР, які уже є членами СОТ, зорієнтовані на інтеграцію до європейського ринку та не виявляють інтересу до примусово створюваних російськоцентричних утворень на кшталт Митного союзу.
Тим більше, що здебільшого ці країни є членами уже наявних інтеграційних ініціатив, де Україна не просто присутня, а й може і має відігравати провідну роль – ГУАМ і програма Східного партнерства з ЄС.
Подолання романтизму
Обіцяючи відмовитися від «євроромантизму» попередника, Віктор Янукович та його команда змушені були ще швидше розчаруватися у власному романтизмі щодо відносин із Росією. Адже заклинання про «нові відносини» з Росією як панацею для економічного відродження України вже неможливо сприймати без глибокої іронії у світлі цьогорічної газової та митної воєн.
Водночас, якщо напередодні другого туру президентських виборів Віктор Янукович заявляв, що ГУАМ «неактуальний», а під час «медового місяця» з Мєдвєдєвим (щоправда, дуже однобокого) 27 квітня 2010 року оголосив про свій намір поставити запитання «про доцільність членства України у цій організації», то останнім часом йому довелося змінити думку. Так, 28 квітня вже 2011-го під час візиту до Азербайджану Віктор Федорович почав розхвалювати альтернативний Росії та осьовий для ГУАМ проект Євроазійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), в основі якого лежить нафтогін «Одеса – Броди» як такий, що «зміцнює енергетичну безпеку регіону і Європи».
Маленькі, але перспективні
В основі Організації за демократію та економічний розвиток (ОДЕР; більш відома широкому загалу за першими буквами держав учасниць – ГУАМ) від початку її формування в 1997 році було покладено спільність позицій Грузії, України, Азербайджану та Молдови щодо європейської та євроатлантичної інтеграції та емансипації від тотальної економічної (насамперед енергетичної) і політичної залежності від Росії.
Окремої уваги заслуговує роль наших партнерів із ГУАМ у зміцненні енергетичної незалежності України і створенні «кавказького коридору» для незалежних від настрою Кремля торговельних контактів із країнами Середньої Азії. Проте цими напрямами співпраці потенціал країн ГУАМ для України не обмежується, зокрема, й у економічній площині.
Навіть нинішній обсяг українського експорту до країн ГУАМ більший, аніж до вдвічі більшої за кількістю жителів (не кажучи вже про розмір економіки) Польщі чи навіть Німеччини, у півтора раза більшим порівняно із Китаєм та у 2,5 рази – порівняно зі США. Структура поставок, хоч і змінюється з року в рік, загалом аналогічна загальній структурі українського експорту: продукція металургії, продовольчі товари, машини і хімтовари.
Посилення уваги Києва до держав ГУАМ і Східного партнерства вимагає сама логіка структурування СНД. Адже тренд на формування на теренах Співдружності двох різноорієнтованих груп держав тривав усі 20 років її існування. І принципово не змінювався після рокіровок у владі окремих пострадянських країн, хоч би якими вони були. Країни ГУАМ увесь цей час належали до спрямованих на європейську і, у своїй більшості, євроатлантичну інтеграцію. Білорусь, Казахстан, Киргизія і Таджикистан – на російськоцентричні «євразійські» структури. Узбекистан і Туркменистан, із об’єктивних причин не маючи європейських перспектив і залишаючись в орбіті впливу Росії, що переважав, прагнули до ізоляції та балансування між різними центрами геополітичного та геоекономічного впливу, досить давно дистанціювавшись навіть від формальної участі у заходах СНД.
Природний лідер серед «проєвропейських» країн СНД
Україна була і залишатиметься не лише найбільшою, а й ключовою у багатьох аспектах країною «проєвропейської» групи пострадянських держав. Зокрема, без активної участі України неможливе втілення більшості інфраструктурних проектів, які б пов'язали держави ГУАМ із ЄС. Україна є фактично єдиною «пов'язувальною» ланкою, яка відіграє вагому роль у економічній співпраці між країнами групи, оскільки, маючи з нами досить високий рівень торгово-економічної співпраці, вони водночас мають невисоку інтенсивність контактів одна з одною.
Зрештою, активізація співпраці ГУАМ може надати сенсу іншому міжнародному проекту – Східному партнерству. Ця ініціатива була висунута Польщею за підтримки Швеції у травні 2008 року на Раді ЄС (окрім держав ГУАМ, поширюється також на Білорусь і Вірменію). Чимало експертів вважають її «компенсацією за невключення до ЄС». Понад те, проект фактично заморожений. У разі відродження ГУАМ кошти, передбачені на підтримку Східного партнерства (€600 млн до 2013 року), могли б іти не на абстрактну демократизацію, а на підтримку конкретних проектів регіональної співпраці (на посилення коштів самих учасників та інших донорів). У рамках регіональної взаємодії також зростає вірогідність вирішення спільних задач країн у відносинах з ЄС на нинішній час: створення ЗВТ, укладання угоди про асоціацію, лібералізація візового режиму, зміцнення енергетичної безпеки.
Попри ілюзії частини проросійського електорату, навіть нинішня владна команда в Києві змушена виходити із логіки життя та виявити твердість у питанні про пріоритет європейської інтеграції над російською. Тепер варто бути послідовними і в питанні про архітектуру пострадянського простору на тлі завершення процесу відмирання СНД, спрямувавши зовнішньополітичні й економічні ініціативи на формування спільноти, здатної допомогти в реалізації національних інтересів України і держав, які бачать у ній союзника.