Яка роль ідеології сьогодні? Поза сумнівом, ідеологічні конструкції — досі потужний рушій з величезним руйнівним потенціалом. Але вони переважно більше не вписуються в закриті системи мислення, які у ХХ столітті надавали авторитарним і тоталітарним рухам позірно стрункого, псевдонаукового або метафізичного обґрунтування. Сьогодні демагоги вибирають уламки цих руйнівних ідеологій, які зазнали нищівного фіаско, і комбінують їх так, щоб викликати дифузне обурення й афекти.
Актуальний приклад цього — німецька ліва політикиня Сара Ваґенкнехт, яка, як видається, незабаром заснує власну партію. Ця політсила планує збирати голоси в середовищі як лівого, так і правого антилібералізму та антиглобалізму. Ваґенкнехт, переконана догматична комуністка з СЄПН, запозичила з диктатури НДР свою вимогу щодо значно контрольованої державою економіки. Натомість її агітація проти імміграції, проти ЄС як «елітарного проєкту», проти гендерної політики як вияву «ліволіберального укладу життя», відчуженого від народу, і твердження, що думки, які відхиляються від «мейнстриму», в Німеччині маргіналізуються, перегукується з право-націоналістичною «Альтернативою для Німеччини».
Якщо нова партія Ваґенкнехт стане реальністю, то АдН, яка користується безпрецедентною популярністю в опитуваннях, перевищуючи 20 % по країні, зіткнеться із серйозною конкуренцією, адже ці дві групи напрочуд схожі в багатьох аспектах.
Особливо помітна ця схожість між лівою течією Ваґенкнехт і правою АдН в їхній відданості путінській Росії, з чиїми пропагандистськими філіями вони обидві працюють з однаковим завзяттям.
Як і її ультраправий конкурент, Ваґенкнехт та прихильники мобілізуються проти постачання зброї Україні, розпалюючи як соціальну, так і національну ворожість, пояснюючи нестачу коштів для підтримки нужденних німців витратами на підтримку країни, яка зазнає агресії. В унісон з AдН Ваґенкнехт вимагає, щоб для забезпечення доступного енергопостачання власного населення Німеччина знову купувала дешевий російський газ і припинила «економічну війну проти Росії». А конспірологічні фантазії про принаймні співвину НАТО в агресивній війні Росії проти України бачимо як в АдН, так і в схожому формулюванні в таборі Ваґенкнехт.
Те, що рухи, які вважають себе лівими, підживлюють націоналістичні емоції, а праві екстремісти натомість вдаються до соціалістичної демагогії, аж ніяк не новий історичний феномен. Однак сьогодні взаємозамінність ідеологем, які колись вважалися несумісними, набула ендемічних масштабів.
Російський режим і його агенти впливу на Заході систематично займаються сплутуванням ідеологій, щоб докорінно підірвати раціональну здатність розрізняти ідеї і в такий спосіб знецінити сферу ідейного загалом.
Виникає агресивно-деструктивне свавілля, яке виявляється, наприклад, у тому, що понад пʼята частина німців готова голосувати за АдН, партію, яка дедалі відвертіше стає націонал-фашистською, не обовʼязково тому, що всі вони поділяють її екстремістські позиції, а радше тому, що вважають ідеологічні обґрунтування фундаментальної опозиційності цієї партії до «політичного істеблішменту» неважливими. Відповідно, згідно з опитуваннями, майже половина потенційних виборців АдН так само легко може уявити собі голосування за позірно «антифашистську» партію Ваґенкнехт.
На глобальному політичному рівні розмивання протилежностей між, здавалося б, антагоністичними системами мислення та ідеологічними традиціями досягає немислимих масштабів. Іран, теократичний режим якого керується апокаліптичним очікуванням світового панування ісламу, Росія, яка вважає себе бастіоном і рятівницею «християнського Заходу», як і макабрична атеїстична диктатура Північної Кореї (яка відверто замінила віру у вищу істоту обожнюванням свого світського лідера) більше не бояться контактувати, якщо йдеться про створення спільного глобального воєнного фронту проти ненависного Заходу.
Читайте також: Коли компроміси неможливі
Частиною цього фронту є і тоталітарний китайський режим, який поєднує свою прихильність до марксистсько-ленінської ідеології з крайніми націоналістичними та культурно-шовіністичними претензіями на вищість. Відповідно Китай покликаний очолити все людство й визначати його долю так, як вважає за потрібне.
Те, що ця мета насправді не поєднується з планами інших згаданих авторитарних держав, не заважає їм усім ще тісніше змикати ряди для знищення західних демократій і міжнародного порядку, заснованого на універсальних правах і нормах.
Ідеології, покликані нав’язати світові єдину абсолютну істину, завжди були у своїй основі ірраціональними й деструктивними. Однак сьогодні провідники безмежної кримінальної тиранії навіть не намагаються надати своїм ідеологічним вигадкам вигляду раціонально зрозумілої послідовності. Вони продукують ідеологію лише задля забезпечення ідейних стимуляторів для посилення своїх божевільних прагнень до завоювань і руйнувань.