У 2004 році передвиборча програма кандидата на посаду президента Віктора Януковича «Працююча країна – надійне майбутнє!» передбачала «вільний розвиток російської».
«Послідовно утверджуватимемо державний статус української мови. Забезпечимо вільний розвиток російської мови, піднесення мов етносів та самобутніх національних культур», – йшлося у програмі.
Перед парламентськими виборами 2006 року Партія регіонів запропнувала нову мовну концепцію для України, яку внесли до своєї програми.
«Підтримка всіх національних мов і культур, що складають духовну скарбницю України. Кожний з нас є унікальним. Ми різні – на Півночі й Півдні, Заході й Сході. Це наша сила, основа процвітання, а не підстава для розбрату і конфронтації! Ми – за надання російській мові статусу другої державної мови в Україні. Наше гасло: «Дві мови – один народ!».
Ідентичний принцип щодо мовного питання Партія регіонів використала і у передвиборчій програмі 2007 року, коли в Україні відбулися позачергові вибори до Верховної Ради після розпуску парламенту президентом Віктором Ющенком.
«Ми – за надання російській мові статусу державної мови. Для цього необхідна стійка більшість у Верховній Раді. Ми – послідовні прихильники гасла: «Дві мови – один народ!», – йшлося в програмі 2007 року.
Це ж гасло, але у трохи іншій інтерпретації Янукович використав у своїй програмі кандидата в президенти на виборах 2010 року. Програма «Україна для людей» чітко передбачала «дві мови – одна країна».
«Прагну реального утвердження в Україні європейських стандартів демократії, неухильного забезпечення прав і свобод людини. Виступаю за надання російській мові статусу другої державної. Я – послідовний прихильник цивілізованого вирішення цього питання, здійснення збалансованої державної мовної політики, яка адекватно реагує на мовні потреби суспільства, відповідає загальновизнаним нормам міжнародного права, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин», – йшлося в програмі.
Втім, попри численні обіцянки, після виборів про готовність змінювати Конституцію Янукович і провладна партія поки лише обмежилися поданням відповідних законопроектів до Верховної Ради щодо розширення сфери вживання російської мови.
Зокрема, 2010 року в парламенті зареєстрували законопроект «Про мови в Україні». Проект закону зареєстрували народні депутати Олександр Єфремовимов (Партія регіонів), Петро Симоненко (Компартія) і Сергій Гриневецький (блок Литвина). Згідно з документом, державною мовою є українська, проте вільне функціонування російської мови дозволяється практично у всіх сферах діяльності, включаючи діловодство та освіту. Водночас гарантується вільне використання, розвиток і захист інших регіональних мов, зокрема, білоруської, болгарської, вірменської, гагаузької, ідиш, кримсько-татарської, молдавської, німецької, новогрецької, польської, ромської, румунської, словацької та угорської. Однак, цей законопроект розкритикували політики й інтелігенція, і його навіть не розглядали у Верховній Раді.
Не меншої критики зазнав і законопроект народних депутатів від Партії регіонів Сергія Ківалов і Вадима Колесніченко «Про засади державної мовної політики», зареєстрованого у Верховній Раді у серпні 2011 року. Він також передбачає використання регіональних мов або мов меншин нарівні з державною.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що в разі прийняття законопроекту, російська мова стане регіональною в 13 адміністративно-територіальних одиницях України (з 27) – у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, АР Крим і містах Києві та Севастополі; кримсько-татарська – в АР Крим, угорська – в Закарпатській області, румунська – в Чернівецькій. Інші мови традиційних національних меншин України отримають захист в менших адміністративно-територіальних одиницях.
Цей законопроект був відправлений для аналізу Венеціанській комісії. Зокрема, у висновку комісія зазначила, що в законопроекті про засади державної мовної політики недостатньо гарантій використання та захисту української мови.
У листопаді 2011 року у Верховній Раді був зареєстрований урядовий законопроект про внесення змін до Закону України "Про дошкільну освіту" (щодо мови виховання). Згідно з документом, в чинний закон пропонувалося внести норму, згідно якої батьки самі можуть вибрати мову виховання дитини в дитячому саду, – «забезпечення права вільного вибору батьками мови виховання їх дитини». Однак, Рада відмовилася розглядати цей законопроект.