Алла Лазарева власна кореспондентка «Тижня» у Парижі

Прибутки і звички. Чому деякі французькі компанії не поспішають виходити з російського ринку

Світ
26 Грудня 2022, 19:20

На відміну від Німеччини, Франція не вгрузла у болото економічної залежності від росіян у жодному зі стратегічних економічних напрямків. Співпраця у нафто-газовій сфері — це радше рух до спільного збагачення, як у випадку TotalEnergies, ніж перебування «на гачку». Так, інвестиції у виробництво скрапленого газу на Ямалі були потужні, але у великому бізнесі часом втрачають і більше. Та й Франція забезпечує себе енергією насамперед атомними станціями. Французька участь у побудові Північного потоку була радше символічною — менше 10%. Проте певна залежність від Москви тут все ж існує, — проте не суто економічного, а світоглядного порядку.

Суперечливі заяви Макрона в дусі «Україна має перемогти так, щоб Росія не програла» дивують багатьох зовнішніх спостерігачів. Але для тих, хто давно живе й працює у Франції, в цьому нема нічого дивного. «Радники навчили Макрона, що Росія — це наш давній, стабільний партнер», — згадав у розмові з колегами популярний французький телеведучий Давід Пужадас. А у стосунках зі звичними партнерами, як усі ми знаємо, є свої нюанси.

Читайте також:   Чому французький бізнес прагне інвестувати в Україну вже сьогодні  

Гроші російських олігархів та високих чиновників РФ вкладені більшою мірою в елітну нерухомість у Франції, ніж в індустрію. Ще влітку французьке міністерство економіки заморозило ряд активів, що належать російським бізнесменам та політикам на загальну суму понад €850 млн. Лише в Біарриці — столиці французької країни басків, — знаходяться три вілли, які пов’язують з іменем Путіна. Одна з них, «Альта мира», зареєстрована на колишнього зятя диктатора, інша, «Сюзанна», — на нового чоловіка першої дружини Путіна, Людміли, яка змінила прізвище на Очєрєтная.

З-поміж дорогих вілл, заарештованих у Франції — майно найближчих родичів Аркадія Ротенберга та Алєксандра Пономаренка (він оголосив себе власником палацу Путіна в Геленджику), Гєннадія Тімченка та Романа Абрамовича, Олєга Дєріпаски та Гєоргія Бєрьозкіна (власника медіахолдінгу РБК), а також багатьох інших. Чи спробують французи, за прикладом канадійців, не лише заморозити активи, а й піти далі — конфіскувати їх на користь України й скерувати гроші на відбудову зруйнованої росіянами країни? Поки що жодних рухів у цьому напрямку не спостерігається, хоча коштів у такий спосіб можна було б знайти достатньо.

Французькі банки почали поступово закривати рахунки російським клієнтам, але без надмірного ентузіазму. «Коли та сама особа, якій відмовлено мати рахунок у Франції, заходить на ринок, скажімо, з рахунку казахського банку, це спрацьовує, — зазначив у розмові з Тижнем Мішель, працівник одного з великих французьких банків. — В ідеалі, можна встановити, що йдеться про того ж самого клієнта, якому щойно відмовили, але така поглиблена перевірка поки що не є обов’язковою».

Читайте також:   Жан-Жак Ерве: «Україна має набагато потужніший потенціал для відновлення, ніж Росія»  

Прикладом взаємопроникнення є присутність фанцузького олігарха, колишнього директора багатопрофільної компанії Veolia Environnement та енергетичної структури EDF Анрі Прогліо в управлінні банком «Росія». «Прогліо не став керівником групи Thales через його численні зв’язки з російськими підприємствами, включно з тими, що потрапили у санкційні списки, — пояснила в розмові з Тижнем журналістка The Insider Анастасія Кириленко. — Мова і про банк “Росія”, пакетом акцій якого керує Прогліо. Ця діяльність стала проблемою ще під час його керівництва EDF: у декількох контрактах, коли “Росатом” висував вигіднішу, ніж французи, пропозицію, виринав конфлікт інтересів».

Французький нафтогазовий гігант TotalEnergies лише в грудні повідомив про вихід з російського ринку, де він працював з 1991 року. Лише у 2021 році 31,5% свого газу TotalEnergies видобув з російських надр, що становило 11% річного заробітку компанії. Збройний напад на Україну, бомбардування мирних міст, цивільні жертви, катування, злочини проти людяності? Так, чули, але свої прибутки довгий час залишалися важливішими за чужі життя. Врешті, цей концерн десятиліттями фінансує військову хунту у М’янмі (Бірмі). Мабуть, тому й сподівалися, що в ситуації з Україною їм також вдасться проскочити між крапельками.

Французька компанія TotalEnergies була не просто присутньою в Росії — саме її нафтопродуктами заправляли літаки ПКС РФ, що бомбардували Маріупольський театр.

У серпні минулого року неурядова організація Global Witness виявила, що компанія TotalEnergies була не просто присутньою в Росії, але що саме її нафтопродуктами заправляли літаки ПКС РФ, що бомбардували Маріупольський театр під час облоги в березні. На той час конкуренти TotalEnergies, — Shell і British Petroleum, — вже вирішили за краще не потурати злочинам і пішли з Росії. «Всі присутні компанії зобов’язані виконувати указ Путіна про військову мобілізацію», — виправдовувався генеральний директор TotalEnergies Патрік Пуянне. Але суспільний тиск, що виник після публікації в Le Monde звіту Global Witness, виявився дієвим. Приклад іншого великого французького концерну Lafarge, якого було засуджено за опосередковане сприяння ІДІЛ, через присутність на контрольованих ісламістами територіях, а також позиція французького уряду, певне, підштовхнули керівництво структури до припинення співпраці з РФ. Натомість, Auchan, Décathlon, Yves Rocher, Lactalis, Bonduelle, Legrand, Vinci, Veolia, Orano та чимало інших, згідно з переліком школи менеджменту Йєльского університету, залишаються працювати в Московії.

«Єдиним талантом людей Путіна стало створення потьомкінської сюрреальності, в яку він втягнув і російське населення, і значну частину західного світу, і власні еліти», — пише французька історикиня Франсуаз Том. Ця зачудованість не відпускає частину французьких еліт, — бізнесових та політичних, — попри переконливу реальність війни. Хтось за гроші, а хтось за інерцією вперто не бажає відмовитись від отруйних стереотипів, які насадила московська пропаганда. Рефлекси свідомості спрацьовують і колективно, і індивідуально. Люди, держави, підприємства не люблять визнавати свої помилки, тим більше тоді, коли їхній світогляд будувався на них століттями. Франко-російська взаємопроникність — саме світоглядна. Це той випадок, коли ілюзії важать навіть більше, ніж гроші.

95