Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр»
Виборча кампанія відрізняється тим, що вперше відбувалося таке системне знущання над виборцями. Воно полягає в тому, що з одного боку був шантаж, насильство, погрози для опонентів із використанням адмінресурсу, а з іншого боку одночасно колосальний підкуп.
Масова соціальна корупція – просто один із найбільш важливих показників цієї виборчої кампанії. Тобто десь до мільярда доларів сьогоднішня влада витратила на те, щоб підкупити, задобрити або підготувати до правильного вибору виборця там, де він цього не хоче робити.
Звичайно, далі вони повернуть собі цей мільярд через бюджет, але поки це щось незвичайне – тобто поєднання адміністративних методів, грубо кажучи, із масовим, я би сказав, тотальним підкупом. Це у порівнянні з 2010, 2006, 2004 роками такого не було.
Вразило повне злиття місцевих мафіозних бандформувань з правоохоронними органами партії влади. Ніде такої кількості широкоплечих активістів партії влади я не бачив. Цього не було навіть у 2004 році.
Це дещо незвично, коли міліція охороняє дивних людей міцної тілобудови, які в цей час розбивають штаб опонентів, зривають листівки або взагалі не допускають спостерігачів. Це було колись на Закарпатті, в кількох областях Східної України. Але щоб по всій країні – від Львова до Луганська – такого, звичайно, не було. Зрощування бандитів з владою і правоохоронними органами. Поки на конкретному прикладі – на виборах. Будемо сподіватися, що далі цього відбуватися не буде.
Це просто лякає, коли ти приїжджаєш на мажоритарний округ і ніколи не знаєш, що до тебе застосують – грубу силу чи якийсь юридичний казус.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»
Зміна виборчої системи дуже суттєво вплинула на перебіг виборчих подій.
Головне – найбільше конфліктів, найбільше бруду, найбільше проблемних питань, я маю на увазі і адмінресурс, і підкуп виборців, стосуються саме боротьби в мажоритарних округах.
Думаю, що більше проблемних ситуацій відразу після виборів буде також у мажоритарних округах.
Що ж до змагань за партійними списками, то тут парадоксальна ситуація. Вже лунають такі коментарі, які називають ці вибори дивними. Дивними, тому що нема інтриги, нема драйву, конфліктної енергетики в цих виборах, нібито все заздалегідь уже вирішено.
У всякому разі, спрацювало вирівнювання рейтингів двох опозиційних сил. Це дало шанси Партії регіонів, скажімо так, майже гарантувати собі перше місце за партійними списками. Плюс, вони сподіваються виграти значну частину мандатів в мажоритарних округах. І це їм дає шанси на формування парламентської більшості.
І це позбавило головної інтриги. Ці вибори не змінять докорінно політичний ландшафт України. Не змінять наші політичні реалії. Оновлять Верховну Раду, але кардинально не вплинуть на внутрішньо політичний процес.
Але ці вибори мають велике значення для зовнішньої політики України, оскільки їх оцінка, оцінка ступеня демократичності суттєво впливає на подальші стосунки з ЄС і Заходом в цілому. Головним чином це впливає на долю підписання угоди з ЄС. Якщо оцінка буде дуже критичною або достатньо критичною, то це може знову відкласти питання про підписання цієї угоди. В цьому головне значення цих виборів.
Ну а інше значення, вже традиційно: ці вибори виконують функцію українських праймеріз, тобто визначають головних претендентів в боротьбі за президентську посаду.
Коли 20 років спостерігаєш за українською політикою, важко чимось вразити особливо. Тому від цієї кампанії якихось критичних вражень не було.
Були цікаві тенденції. Для мене найбільш цікава тенденція – це різке зростання рейтингу партії Віталія Кличка. Це найбільш помітні тенденції, зміни, які відбулися в опозиційному таборі. Це дуже важливо для подальшого розвитку української опозиції і, звичайно, це впливає на розвиток політичного процесу в контексті майбутніх президентських виборів. Це найбільш така помітна тенденція.
Багатьох, звичайно, зацікавив феномен партії Королевської. І всі чекають чим це закінчиться, чи буде цей експеримент результативним. Якщо експеримент буде не дуже вдалим, думаю, це буде урок для багатьох політиків, спонсорів і так далі. Але це цікавий екперимент. Чекаємо чим це закінчиться.
З негативних вражень знов-таки відзначу ситуацію по мажоритарних округах. Тут найбільш неприємна тенденція, хоча вона не є новою, але на цих виборах стала дуже масштабною, фактично такою всеосяжною тенденцією – це підкуп виборців, прямий або опосередкований.
Все це починалося ще в 2001 році. Протягом 2000-х років це були поодинокі випадки, в основному це було на місцевих виборах, на проміжних виборах.
Вибори 2008 року в Києві стали певним переломом. Тоді всі побачили, що це працює, працює навіть в столиці України. І на цих виборах, оскільки з’явилася мажоритарна складова, це використовувалося потужно, масштабно. І немає ніяких покарань за це.
Це серйозно руйнує сам виборчий процес. Фактично змагання програм, особистостей, політичних образів – воно заміщується змаганням гаманців.
За масштабами використання цієї корупційної технології це така найбільш корупційна кампанія, на превеликий жаль. Головним чином це за рахунок мажоритарників. Саме там використовується ця технологія. Тому що за партійними списками все ж таки не так сильно.
Але відзначу і певні позитиви цієї кампанії. Треба дочекатися результатів голосування, але все ж таки, що ми бачимо: цей підкуп не працює як абсолютна технологія, тобто ехнологія, яка гарантує абсолютний результат.
По-перше, є змагання різних «гаманців» і це певною мірою девальвує саму технологію, оскільки не зрозуміло за кого саме проголосують виборці, коли змагаються декілька «гаманців».
Друга тенденція більш позитивна, більш важлива. Все ж таки значна частина виборців не хоче брати в цьому участь. Хоча далеко не всі. На вибір наших громадян суттєво впливає партійний бренд.
Також відзначу, – знов-таки треба почекати результатів, – я сподіваюся, що представники громадськості, які беруть участь у виборах, також заявлять про себе, продемонструють гідну конкуренцію. Це буде шанс на те, що навіть в мажоритарних округах можна змагатися з грошима, можна змагатися з корупцією, іноді навіть можна перемагати. Я на це сподіваюся. Але почекаємо результату.
Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократій
Ці вибори проходять за новим законом про вибори. Виборча кампанія показала, що він тільки погіршує якість політики. Закон про вибори не працює. І це перший висновок кампанії.
І дуже симптоматично, що основною партійною технологією саме через цей закон став підкуп виборців в мажоритарних округах. Оце найперше враження і головне від цієї кампанії.
Думаю, що унікальна, пікантна риса, якщо це слово доречне в цьому контексті, в цій виборчій кампанії є те, що лідери опозиції перебувають у в’язниці. Та попри це ця опозиційна сила може зайняти чільне місце у цій виборчій кампанії.
Думаю, це достатньо такий відвертий плювок у бік влади. От уявляєте: влада саджає їх, вони сидять, а люди за них все одно голосують. Який ще може бути доказ того, що це є політичне ув’язнення. Це дуже така цікава «перчинка» цієї кампанії.
Вразило те, що ми маємо фактично під час цієї виборчої кампанії дві країни. Одна країна – це та, яка голосує по загальнонаціональному округу, яка бере участь у публічних дебатах, яка має публічних осіб, які змагаються за голоси виборців. А друга країна живе в зовсім іншому світі. Ця країна називається мажоритарні округи. І там є адмінресурс, підкуп виборців, при чому дуже креативний.
Настільки креативний, що мене справді вразив весь креатив: окремі кандидати стають хрещеними батьками всіх дітей округу, всіх дітей хрестять і всім підряд надають матеріальну допомогу. У деяких просто роздають гречку, а в деяких сададжають всіх бабусь на автобус і возять по західноєвропейських монастирях на прощу. Тобто креатив, звичайно, колосальний на мажоритарних округах.
Але суть в тому, що це є дві країни, які ведуть вибори за різними правилами і це законно, тому що закон передбачає саме таку виборчу систему. Тому це вразило.
Найрозповсюдженіші порушення: перше – підкуп виборців, друге – підкуп виборців, і третє – підкуп виборців. Але є ще одне, і думаю, день виборів це покаже. Це – формування виборчих комісій. Думаю, що до їхніх квот буде багато питань, тому що можуть відбутися фальсифікації саме на рівні складання протоколів.
Думаю, що про це говорити рано. Я би хотів дуже помилитися в цьому сенсі. Але є підстави думати, що може і не помилюсь.
Костянтин Дикань, провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова
Якщо говорити суто формально (про відмінність нинішньої виборчої кампанії від попередніх – Ред.), то дві останні проходили за пропорційною виборчою системою. А зараз вибори відбуваються за змішаною системою, як у 2002 році.
Вона (виборча кампанія – Ред.) відрізняється від попередніх глобально. З попередніми її практично не можна порівнювати, тому що одночасно відбувається фактично 226 виборчих кампаній: одна – пропорційна, і 225 – у мажоритарних округах.
Друге, що потрібно зауважити, це те, що якщо останні дві виборчі кампанії відбувалися з певними недосконалостями, порушеннями, їх критикували за окремі недоліки, однак сам зміст виборчої кампанії не те що наближався до ідеалу, а все ж таки мав виразну тенденцію до того, щоб відповідати таким європейським демократичним стандартам. То зараз ми бачимо вакханалію порушень виборчого законодавства. Насамперед в частині підкупу виборців.
Крім того, треба сказати, що, на жаль, ухвалення закону (про вибори – Ред.), яке відбулося в достатньо такому авральному режимі, не призвело до підвищення правосвідомості і самих суб’єктів виборчого процесу і громадян. І навпаки, суб’єкти виборчого процесу, особливо представники партії влади, висуванці від партії влади, використали букву закону для того, щоб легалізувати всі можливі порушення.
Поки що не можемо говорити про день виборів і те, що буде після виборів. Сподіваюся, що там усе відбудеться усе ж таки більш-менш законно, оскільки це тоді остаточно поставить під сумнів легітимність виборів. Але принаймні на цьому попередньому, підготовчому етапі виборів ми бачимо дуже багато порушень виборчого закону. Перераховувати їх складно, бо йдеться про сотні випадків.
При цьому, мене вразила тупість, з якою робиться підкуп виборців. Тобто абсолютно нуль вигадки, креативу. Просто якась тупа роздача пряників і навіть грошей.
Просто маловідома в окрузі людина тупо роздає більше чи менше гривень усім підряд. Ясна річ, що більшість людей, які отримали гроші, все одно її не запам’ятали. Це просто дивує.
При цьому вражає пасивність правоохоронних органів. Хоча там, як-то кажуть, не треба бути видатним слідчим, а достатньо дільничного інспектора.
Очевидно партія влади не хоче, щоби ці численні порушення спотворювали ту гарну статистику, яку вони хочуть подати після виборів, і довести, що кількість правопорушень в 2006 чи в 2007 році була така, а дивіться, в цьому році стала на третину менше, значить ми провели вибори чесніше, ніж проводили «папєрєднікі».
Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор «Школи політичної аналітики»
Влада ухвалила виборчий закон «під себе». На мою думку, введення мажоритарного компоненту – це величезний крок назад для структурування української політичної системи.
На жаль, ми розуміємо, що за партійними списками, сумарно, опозиція цілком може набрати більше, ніж Партія регіонів і комуністи. Тому абсолютно очевидно, чому вдала змінила закон, ввела мажоритарників. І ми бачимо, що отримаємо велику кількість так званих незалежних мажоритарників, які насправді будуть залежними. Це прогнозований результат, і ми бачимо, що він втілюється із застосуванням і адміністративного ресурсу, і маніпулятивних технологій, і підкупу виборців. Це спостерігається навіть у Києві.
Взагалі, я вважаю, що це – регрес української виборчої системи. На жаль, це відбувається згідно із задумкою влади.
Найбільше мене вразив трюк, який робить влада, коли по багатьох округах у Києві, де кандидат від Партії регіонів не має шансів перемогти, кандидати від ПР виступають так званими технічним кандидатами. Насправді ж, основна ставка Банкової і тієї ж Партії регіонів, робиться на так званого незалежного кандидата. Тобто, формально ПР висуває офіційного кандидата, який насправді не веде кампанії і є технічним кандидатом. А реальна підтримка кинута на «незалежного» кандидата.
Порушення відбуваються щодня. На жаль, на них майже не реагують. Можна прогнозувати, що порушення будуть і під час виборів. Тобто, я думаю, що боротьба вестиметься до останнього.
Нинішня влада займає набагато жорстікіші позиції, ніж, скажімо, це робилося за Кучми, коли до 2002 року існувала змішана мажоритарна система. Думаю, влада не буде зупинятися ні перед чим, щоб отримати більшість в парламенті за рахунок так званих незалежних кандидатів.
Ольга Айвазовська, координатор виборчих програм громадянського руху ОПОРа
Ця виборча кампанія особлива тим, що на відміну від попередніх, у ній бере участь значна кількість технічних партій і кандидатів, а на цьому етапі – і громадських організацій.
Специфіка в тому, що цей підхід є засобом маніпуляцій, збільшення представництва конкретних партій і кандидатів, наприклад, у виборчих комісіях окружного і дільничного рівня.
Також збільшення кількості представництва на дільницях за рахунок технічних громадських організацій, які начебто здійснюють спостереження. Відомо, що в окремих округах, подання на громадських спостерігачів формують навіть штаби політичних партій, приносять на окружну комісію для реєстрації цих людей. Тобто, загалом кампанія особлива значною кількістю технічних суб’єктів виборчого процесу. Тому її можна оцінити як частково маніпулятивну.
Крім того вона є малоконкурентною, за рахунок того, що змішана виборча система є не досить вдалою для того, щоб суб’єкти виборчого процесу, які не належать до влади, в корумпованій країні мали можливість отримати кращий результат на виборах. Тому що є адміністративний ресурс, який в різній мірі впливає на результати волевиявлення виборців.
Окрім використання адміністративного ресурсу, великого поширення набув підкуп виборців, на який, на жаль, належним чином не реагували правоохоронні органи. Це – і шкільні набори із партійною символікою, і продовольчі пакети від мажоритарних кандидатів, і дисконтні карти на знижки, і квитки на концерти відомих музикантів, і грошові допомоги, і відкриття лікарень, дитячих майданчиків, ремонти доріг.
І, однозначно, кампанія останніх тижнів є надзвичайно брудною. Використовуються різні методи розповсюдження анонімної неправдивої інформації про кандидатів, інформації, яка може розцінюватися як чорний піар.