Історія Гіперлупу (Гіперпетлі) почалася 2012 року, коли керівник Tesla та SpaceX Ілон Маск запропонував новий вид транспорту — The Hyperloop. Він мав стати удвічі швидшим за літаки та працювати виключно на сонячній енергії. Спочатку це була лише туманна концепція, але вже в серпні 2013-го Маск презентував документ на 57 сторінок, де досить детально розписав, як має працювати ця система з майбутнього.
Основна ідея технології Гіперпетля полягає в усуненні двох сил, які сповільнюють рух транспорту, — тертя та опору повітря. Фактично за їх відсутності й із мінімальною тяговою силою можна досягти надзвичайних швидкостей. Усунути силу тертя можна, якщо транспорт (капсула) рухатиметься над дорогою (колією), тобто не торкаючись її. Хай як футуристично це звучить, з технічного погляду реалізувати таку концепцію досить просто. Згідно з оригінальною ідеєю Маска, рух над колією повинні забезпечувати невеликі потоки повітря на дні капсули. Однак наразі чимало інженерів вважають пасивну магнетичну левітацію реальнішою для виконання. Пропонується використовувати систему з багатьох постійних магнітів, прикріплених до капсули, а також установити додаткову магнітну систему, яка надавала б поштовх капсулам кожні кілька миль. Що ж до усунення сили опору повітря, тут на допомогу приходить славнозвісна труба, в якій створюється вакуум.
Читайте також: Маск показав новий електромобіль Tesla Model 3
Отже, 2013 року Ілон Маск пояснив усе це людству, але у властивій йому манері сказав, що надто зайнятий, щоби займатися ще й цим, мовляв, він же ж розробляє електрокари та відправляє ракети в космос, тож не має часу на проведення революції в іще одній галузі. Таким чином, можливості для реалізації технології Гіперлуп були відкриті для всіх.
Першою компанією, яка всерйоз зайнялася цією технологією, була Hyperloop One, або як вона називається тепер — Virgin Hyperloop One. Це американське підприємство, яке має серйозне фінансування, сотні працівників та реальний тестовий майданчик в пустелі Невада. У грудні 2017 року команда Virgin Hyperloop One змусила повнорозмірну модель капсули потягу розігнатися до швидкості 386 км/год. Першу комерційну лінію планується запустити 2020-го.
Іншою відомою компанією в цьому напрямку є Hyperloop Transportation Technologies. Ця фірма теж зарекомендувала себе одним із лідерів галузі, однак, на відміну від Virgin Hyperloop One, більшість її інженерів працює в інших організаціях, наприклад, Boeing, NASA, SpaceX. Технологією Гіперлуп вони займаються у вільний від роботи час, обговорюючи онлайн можливі шляхи вирішення тих чи інших інженерних проблем. Попри те, компанія має амбітні плани щодо побудови мережі Гіперлупу в Центральній Європі, Південній Кореї та Індії. До речі, саме з нею міністр інфраструктури України Володимир Омелян підписав Меморандум та веде перемовини про співпрацю.
Ну, і нарешті Ілон Маск теж вирішив повернутися в гру. Він організував кілька студентських змагань, де учасники могли продемонструвати свої напрацювання, використовуючи невелику трубу, яку Маск побудував на базі SpaceX. Винахідних також підтвердив, що хоче побудувати Гіперлуп сам, і вважає, що тунелі, які він має намір створити разом зі своєю новою компанією Boring Company, можуть стати в пригоді.
Отож, нині вже зрозуміло, що технологія діюча й має доволі непогані перспективи з інженерного погляду. Проте постає низка питань, які ставлять під сумнів повномасштабне впровадження технології Гіперлуп у світі. Чи буде пасажирам вигідно пересідати з літаків та потягів на цей вид транспорту? Наскільки складно та дорого підтримувати роботу Гіперлупу? Наскільки безпечним буде цей вид транспорту? Чи зможе ця технологія пройти всі бюрократичні перепони?
Читайте також: Маск видалив з Facebook сторінки Tesla і SpaceX через скандал з витоком даних
Для того щоб реально запрацювати, подорожі Гіперпетлею повинні бути привабливим для пасажирів з позицій співвідношення ціни та якості, і водночас залишатися комерційно вигідними для перевізників. До речі, 2013 року Маск прогнозував вартість квитка на рівні $20, однак це той менеджер, який любить занижувати очікувану вартість та терміни реалізації своїх амбітних проектів. Звичайно ж, питання безпеки теж є ключовим при оцінюванні перспектив технології Гіперлуп. Новий вид транспорту має бути достатньо безпечним для того, щоб приваблювати пасажирів та задовольняти всі можливі інспекції й регулюючі органи.
Наразі скидається на те, що перші перевезення будуть вантажними, а не пасажирськими. І найімовірніше, на досить незначні відстані, приміром, для перевезення вантажів із порту до внутрішнього розподільного центру. Такі маршрути несуть менші ризики й, відповідно, матимуть менші бюрократичні перешкоди.
Чи буде Україна серед лідерів у цій галузі? Імовірно, вона може розмістити на своїй території один із перших тестових майданчиків для вдосконалення технології. На користь припущенню свідчить той факт, що уряд висловлює цілковиту підтримку такій ініціативі, а іноземними інвесторами це може сприйматися як зменшення регуляторного тиску та бюрократичних перепон. Але насправді Україна лише одна з багатьох країн, які демонструють зацікавленість у цій технології. Водночас близькість бойових дій, на жаль, може стати вирішальним фактором для інвесторів.