Жанна Безп’ятчук заступники редактора відділу "Світ"

Гармонія мистецтва й грошей

Культура
7 Вересня 2011, 12:22

Про інституційну складову промоції некомерційного арту, його державну і приватну підтримку в США Тиждень розмовляв із директором з міжнародного розвитку американської Національної фундації мистецтв (NEA) Пенні Оджедою.

БЕЗ ЦЕНТРУ

У. Т.: Американська система підтримки некомерційного мистецтва відома своєю децентралізованістю. Як діє ця схема?

– У США немає міністерства культури. Федеральна фінансова підтримка адресована саме неприбутковим мистецьким організаціям, які відмовляються від розподілу зароблених грошей між власниками й акціонерами, щоб служити суспільству. До того ж у нас відсутній план розвитку культури для всієї країни. Замість однієї інституції, відповідальної за всі види діяльності в цій царині, маємо багато різних агенцій. Як-то, скажімо, Національну фундацію мистецтв, Національну фундацію гуманітаристики, Інститут із музейних та бібліотечних служб. Департамент внутрішніх справ США опікується культурною спадщиною, насамперед монументами, які можете бачити у столиці, Вашингтоні. Всі ці урядові агенції мають свої окремі бюджети.

На рівні штатів теж сприяють арту. В кожному з них діє власна мистецька агенція. Утримують її за рахунок тамтешніх податків та інших видів доходів. До того ж багато міст мають свої аналогічні структури. Отже, у нас є три щаблі сприяння мистецтву: федеральний, штатів та місцевий. Щороку на розвиток некомерційної культури у США виділяють загалом близько $3 млрд.

У. Т.: Навіщо створили, приміром, Національну фундацію мистецтв?

– Цю агенцію заснував Конгрес 1965 року як незалежну інституцію федерального рівня. Наголошено було на мультикультурній природі мистецького надбання США. Окрім іншого, в законодавчій базі, на яку ми спираємося, йдеться про те, що федеральний уряд повинен допомагати створювати й підтримувати не лише культурний клімат, який заохочує свободу мислення, уяви та дослідження, а й матеріальні умови, потрібні для вивільнення творчих талантів.

NEA є виконавчим органом, її голову призначає президент США. Як і Національну раду з мистецтв – консультативний орган, що переглядає рекомендації нашої установи для надання грантів і схвалює чи відхиляє їх. Щороку глава Білого дому пропонує в межах держбюджету певний обсяг фінансування для Національної фундації мистецтв. Згідно із законом, 40% кошторису NEA виділяють відразу 56 мистецьким агенціям штатів та острівних територій та шести регіональним мистецьким організаціям. Гроші, які в нас залишаються, дістаються неприбутковим культурним інституціям через проведення конкурсу й оцінювання. Іншими словами, NEA може фінансувати постановку драми, опери, певну освітню програму з мистецтва, але не покривати капітальні й поточні витрати організації.

Читайте також: Посольство культури

БЕЗ «ДЕРЖЗАМОВЛЕНЬ»

У. Т.: Які види мистецтва й пов’язаної з ним діяльності ви підтримуєте насамперед? Чи існують пріоритети?

– У межах програми «Гранти для мистецьких проектів» організації подають заявки. Зазвичай вони пропонують напрочуд різноманітні речі: від творення та презентації мистецтва як такого до освітніх планів. NEA фінансує 15 різних напрямів, а саме: творчі спільноти, культурні навчальні програми, танці, дизайн, народне і традиційне мистецтво, літературу, локальні організації, медіа-арт, музей, музику, музичний театр, оперу, експозиції, театр та візуальні жанри. Щоб вивчити всі заявки, ми формуємо робочі групи. І критерії, за якими оцінюють аплікації, є дуже простими й складними водночас: майстерність і мистецьке досягнення. Наша головна мета – сприяти найкращим проектам в усіх царинах. Ми надаємо підтримку як маленьким арт-установам у сільській місцевості, так і великим славетним організаціям, як-то Музей мистецтва «Метрополітен» у Нью-Йорку.

У. Т.: Наскільки відповідає реальності твердження, що приватне фінансування важливіше для розвитку некомерційної культури та мистецтв у США, ніж державне?

– Поглянувши на бюджет середньостатистичної мистецької організації впродовж, скажімо, останніх п’яти років, ви помітите, що державні гроші в ньому становили відсотків 10–13 (це те, що вона отримує і у федеральному масштабі, й на рівні штату та міст). Решта коштів надходить із приватних джерел, а саме: від корпорацій, малого й середнього бізнесу, фондів, фізичних осіб. Також щось організації можуть заробити самостійно. Традиція приватного сприяння й філантропії дуже добре розвинена у США. Завдяки цьому вдалося започаткувати й підтримати чимало культурних інституцій. В американській історії ми можемо знайти багато прикладів, коли заможні люди створювали власні фонди задля суспільного блага. Можемо тут пригадати фундації Форда, Рокфеллера, Білла та Мелінди Ґейтсів та інші.

У. Т.: Яку роль відіграють податкові стимули, коли йдеться про мистецтво? Вони реально збільшують у підсумку фінансування?

– Іще на початку XX століття в Америці запровадили норми, завдяки яким донори можуть зменшити обсяг сплачуваних ними податків, роблячи внески в неприбуткові благодійні організації. Не скажу, що ці стимули – самодостатній двигун приватного фінансування мистецтва, але свій ефект такий підхід справляє. До певної міри в цій системі громадяни мають змогу самостійно вирішувати, як розпорядитися власними грішми.

Читайте також: Не для збагачення

БЕЗ КУМІВСТВА І СВОЯЦТВА

У. Т.: Як ви уникаєте суб’єктивності, упередженості, конфлікту інтересів, корупції, приймаючи рішення щодо грантів?

– Наші співробітники не беруть участі в оцінюванні заявок. Замість цього агенція запрошує до Вашингтона експертів і творчих людей, які знаються на певному виді мистецтва, для залучення в робочі групи. Звісно, до них не може ввійти особа, чия організація подала заявку на отримання гранту. Вони розглядають зразки мистецьких робіт, обговорюють запропоновані проекти і, власне, оцінюють подання. У підсумку – складають список проектів, рекомендованих для отримання допомоги від NEA. Лише після цього до справи підключаються наші співробітники, які визначають, скільки саме грошей має бути виділено на кожне з починань.

У. Т.: Чи підтримуєте ви конкретних митців таким чином, щоб вони могли зосередитися на творчості замість заробляння на хліб насущний?

– Законодавство дозволяє нам фінансувати діяльність не індивідуумів, а тільки організацій. Єдиний виняток – письменники. Програма підтримки літератури пропонує гранти для створення прози й поезії тим із них, які вже мають публікації. Завдяки цьому вони мають час, власне, для писання, досліджень, подорожей та власного розвитку. На жаль, нашого фінансування замало, щоб підтримати письменника впродовж цілого року, але це шанс уникнути, приміром, роботи нічним офіціантом. Ми також надаємо стипендії перекладачам художньої літератури з інших мов на англійську. Окрім цього, NEА призначає щороку премії видатним митцям у трьох категоріях: фольклор і традиційне мистецтво; джаз; опера. На наш погляд, людей, які присвячують цьому своє життя, треба шанувати. І, нарешті, слід зауважити, що, фінансуючи конкретний проект, ми все одно підтримуємо й особу, а не лише організацію загалом, бо в його бюджеті часто закладено гонорари для тих, хто над ним працює.

БІОГРАФІЧНА НОТА

Пенні Оджеда працює з міжнародними проектами Національної фундації мистецтв від 1991 року. Обіймає посаду директора з міжнародного розвитку, відповідаючи за діалог з урядовими агенціями у відповідній галузі та приватними фундаціями інших країн. Є консультантом із культурної політики, взаємодіє з Державним департаментом США та інтернаціональними інституціями, а саме: Організацією американських держав (OAS), ЮНЕСКО та Міжнародною федерацією рад з розвитку мистецтва та міністерств культури ЮНЕСКО (IFACCA). Має ступінь бакалавра з історії мистецтва та іспанської літератури Четем-коледжу.

Читайте також: Культурний позитивізм