Африка приваблює багатьох учених, дослідників, істориків, етнографів колоритом різних етнічних груп, унікальною культурною спадщиною, у якій дивним способом поєднуються родоплемінні звичаї корінного населення й традиції, зумовлені непростими історичними подіями епохи колонізації. Однак є ще одна загадкова грань цього континенту — кримінальна субкультура Південної Африки, яка поєднує в собі міфічну силу та найжорстокішу ефективність.
Розкрити таємницю феномену південноафриканської кримінальної субкультури намагалося багато дослідників. Цьому об’єкту вивчення присвячена чимала кількість книжок, що акцентують на окремих аспектах явища: міфологічних, релігійних, соціальних, психологічних, економічних. Проте до недавнього часу бракувало комплексного дослідження тієї кримінальної субкультури. Це своєрідне завдання, яке ще варто виконати.
Місце у світі
Напевно, перше, що необхідно зрозуміти, знайомлячись із південноафриканською кримінальною субкультурою, — це властивий їй парадокс, а також спонтанність, безжалісність, хаос, фатальність і «світ навиворіт». Усе, що пропонують у світі як самооборона проти такої системи, не працює. Вона поєднує в собі стійкість лева, підступність крокодила, координацію та невразливість леопарда. Очевидно, що «цифрові банди» стоять окремо у світовій кримінальній системі.
Якщо казати про походження назви «цифрові банди», то однозначної документально підтвердженої позиції нині щодо цього немає. Ймовірно, найточнішу відповідь знає лише той, хто вигадав таке формулювання, одначе та людина лишилася в тіні історії. Певно відомо, що назва «цифрові банди» стала популярною лишень на початку 1990-х років. Щодо її походження нині є три погляди: думка членів банд, думка науковців та експертів. З одного боку, ідеться про елементи військової номенклатури, що не дивно для організації, збудованої відповідно до військової ієрархії. З другого — про певний магічний чи сакральний сенс. Члени банд кажуть, що за розголошення цієї інформації всередині їхніх організацій передбачено смертну кару. Зрештою, цифрові показники можуть мати алгоритм картярських ігор, де кожному цифровому значенню відповідає певна методика підготовки та інтелектуальне тренування. Схожа система, наприклад, існує в калабрійській кримінальній субкультурі, де картярська гра Scopa (Скопа) навчає бізнесу, La Briscola (Бріскола) вчить блефу та обману, Tre sette (Тресет, Три сімки) — робити прогнози.
Попри факт, що вогнепальна зброя вже давно посіла провідне місце в арсеналі кримінальних структур, її далеко не завжди можна застосувати в щоденній діяльності злочинців. Холодна зброя не втратила свою цінність як для використання в міських умовах, так і для наведення порядку всередині кримінальних структур. В аспекті її застосування «цифровим бандам» практично немає рівних. Крім того, традиція роботи ножем «цифрових банд» універсальна настільки, що зовсім неважливо, що опиниться в їхніх руках: ніж, чашка, запальничка або склянка. Предмет не має ніякого значення, бо він все одно перетворюється у вмілих руках на зброю.
Читайте також: Примус до злочину
У червні 2018-го була організована наукова експедиція до Кейптауна під керівництвом українського науковця Олега Мальцева з метою глибокого вивчення «цифрових банд» і перевірки результатів попередніх досліджень, зокрема опису цілісної системи кримінальної ножової традиції Південної Африки. Варто зазначити, що глибоке дослідження згаданої субкультури пов’язане з низкою труднощів. По-перше, усі члени банд дають обітницю мовчання, а розкриття правдивої інформації про них коштує їм життя. Усе ж, попри такі суворі закони, багато представників «цифрових банд» регулярно дають публічні інтерв’ю. Важливо розуміти, що здебільшого маємо справу з театральною виставою. Інтерв’ю зазвичай дають спеціально виставлені бандами особи. Їх завдання полягає в тому, щоб надати журналістам вигадані історії, за які представники ЗМІ готові заплатити. Тому ідея розібратися в кримінальних субкультурах за допомогою вивчення сенсаційних інтерв’ю представників «цифрових банд» — це шлях ілюзій та оман. Переважно бажання «поділитися інформацією» ґрунтується виключно на особистому матеріальному зиску.
Так чи інакше перше питання полягає саме в правдивості отриманої інформації. Інтерв’юеру, досліднику або вченому можуть просто відверто брехати, і відрізнити вигаданий епізод від правдивого справді вкрай складне завдання, яке вимагає ретельного аналізу даних. По-друге, південноафриканська кримінальна субкультура використовує спеціальну мову, яка називається «сабела». Вона є особливим поєднанням низки етнічних говірок Південної Африки. Таким чином, «сабела» значно ускладнює можливість представникам правоохоронних органів розібратися в тому, що між собою обговорюють члени банд. У результаті ця мова є шифром, таємниці якого відомі тільки членам банд. Будь-яке сказане слово чи висловлення необхідно вміти інтерпретувати, проникаючи в таємний сенс.
Братство «цифри»: соціокультурний феномен
Як і будь-яка кримінальна субкультура, «цифрові банди» є закритим співтовариством із певним релігійно-філософським світоглядом. Культ Нонґолози в цьому контексті заслуговує окремої уваги, та про нього йтиметься згодом. Важливо розуміти, що «цифрові банди», з погляду історії, не виникли одночасно. Згідно з дослідженнями професора, південноафриканського історика Чарльза ван Ольсена, вони зародилися в другій половині XIX століття. Безумовно, це лише одна з версій, проте саме на той період припадає початок видобутку алмазів на території ПАР, що, безумовно, могло бути однією з причин створення таких кримінальних структур. На думку деяких дослідників, першою з’явилася банда 28-х, через кілька десятиліть були організовані 27-мі. Що стосується 26-тих, це єдина «цифрова банда», яка виникла у в’язницях Кейптауна, тому лише вона може по праву вважатися тюремною.
З погляду соціокультурного феномену, варто зазначити, що ставлення до «цифрових банд» за останні 100 років значно змінилося. Якщо на самому початку ці організації були контрсистемою для держави, боролися із соціальною несправедливістю та протистояли експансії білих на території ПАР, то за останні 30 років «цифри» практично повністю втратили підтримку місцевого населення. Для наочності варто подивитися на сучасний Кейптаун із висоти пташиного польоту. З одного боку, сьогодні він є своєрідним туристичним магнітом на карті ПАР, з другого — це одна з кримінальних столиць світу. Між цими двома світами є дуже тонка грань. «Місцеві жителі бідних районів Кейптауна сподіваються, що їх не торкнуться неприємності, які постійно створюють вуличні банди й «цифри». Після настання темряви тут на вулицях панує страх, діти замкнені вдома з метою безпеки», — пише відомий журналіст-розслідувальник із ПАР Дон Піннок на сторінках однієї зі своїх найвідоміших книжок «БандМісто» («GangTown»), у якій ідеться про кейптаунський криміналітет.
До речі, сьогодні на чолі всіх вуличних банд Кейптауна стоять «цифри». Таким чином, відбувається централізоване управління кримінальним співтовариством. Однак і це, за словами Дона Піннока, не виключає періодичні конфлікти між гангстерами. Часом доходить до коротких міських боїв. Він наголошує, що сьогодні місцева поліція не рекомендує вечірні прогулянки навіть у туристичній частині Кейптауна. «Через соціально-економічні чинники бідні громади щодня страждають від гангстерів, але, незважаючи на це, дають можливість зберігати в себе наркотики та вогнепальну зброю. Це один з небагатьох способів заробити хоч якісь гроші й вижити в бідних районах Кейптауна. При цьому щодня збільшується ненависть місцевого населення до вуличних банд, які безрозсудно стріляють одні в одних, вбиваючи в перестрілках невинних членів громади. Місцеві громади перестають захищати гангстерів і стають проти них. Доходить навіть до того, що матері й батьки припиняють захищати своїх дітей-гангстерів», — розповів сержант поліції Кейптауна Олегу Мальцеву під час цьогорічної експедиції.
Читайте також: Чи з’явиться в Україні «Коза Ностра-2»?
Іншою гранню феномену є співпраця членів банд із представниками правоохоронних органів, яка за останні 15 років перетворилася на тенденцію. Доходить до того, що поліція знає, коли й де буде вчинено черговий злочин, і приїжджає із запізненням на 10–15 хвилин на місце події. На цьому тлі заява кількох інсайдерів про те, що чинний президент ПАР має безпосередній стосунок до 26-тих, не настільки абсурдна, як може здатися на перший погляд. Але так було не завжди.
Джонні Стайнберґ, професор з Оксфорда, у своїй книжці «Цифри: пошук ідентичності в андеграунді Кейптауна та тюремних бандах» описав зустріч Нельсона Мандели з членом «цифрових банд» у в’язниці Полсмур. Це були історичні 15 хвилин, які вселили в члена «цифри» надію на свободу. І вона настала. У 1994-му закінчився період апартеїду, що тривав півстоліття. Водночас завершився тривалий період дефіциту інформації про «цифрові банди». Вони немов відродилися з попелу й різко зайняли одне з перших місць у таблоїдах. Про них раптом стали писати журналісти, експерти й науковці. Так розпочався новий етап історії цієї кримінальної субкультури.
Разом зі змінами державно-політичного режиму змінився міф про Нонґолозу, якого почали представляти як героя та перетворили в культ. Багато що змінилося. Члени банди стали медійними персонами, які стали приваблювати в Кейптаун туристів. Немов чиясь невидима рука вміло обернула «цифрові банди» на проект, що став вигідним новій державі. Адже на боротьбу зі «страшними цифрами» виділяють величезні гроші, і що довше триватиме ця боротьба, то більше грошей виділятиметься з державного бюджету.
Єдине, що не змінилося в новітній історії «цифрових банд», це їхній внутрішній устрій і дисципліна, на якій побудовані такі організації. Як і раніше, найавторитетнішими є 27-мі та «золота лінія» 28-х. Як і раніше, члени останньої приходять у банду, проливши кров наглядача в’язниці. Що стосується 27-х, їхнім членом можна стати, лише вбивши наглядача або поліцейського. Здебільшого для такого використовують холодну зброю. Це своєрідний тест для новачків у в’язниці. Ув’язненому дають можливість визначитися, до якої банди він хоче приєднатися. При цьому 27-мі є третейськими суддями. Іншого шляху у в’язницях Кейптауна немає: або «цифра» або смерть. Одна з яскравих особливостей «цифрових банд» — своєрідне ставлення до гомосексуалізму.
Нонґолозі приписують таке твердження: «Не буде жодної жінки в цьому народі крім тих, яких ми створюємо. Жінки — це отрута, і солдати повинні вибирати собі дружин із молодих юнаків у їхніх рядах…». З одного боку, саме ця цитата Нонґолози визначає ставлення «цифр» до жінок, із другого — саме таким є ритуал, через який новобранці поповнюють ряди «срібної лінії» 28-х. При цьому 26-ті та 27-мі зазвичай не допускають гомосексуалізму у своїх рядах. Що стосується ієрархії «цифрових банд», вона справді має військову структуру: генерал-губернатор, генерал, полковник, суддя, лікар, інспектор, радист, капрал, капітан, лейтенант, сержант. Є безліч варіантів опису прав і обов’язків на кожному рівні ієрархії, проте всі вони сходяться в тому, що «генерал-губернатор» — це найвищий рівень. Він зберігає міфічну шкуру, на якій віддруковані всі правила «цифрових банд», і тільки він може видавати нові закони. Також варто зазначити: дані в усіх джерелах зводяться до того, що автоматичної передачі статусів від батька до сина або іншим родичам по крові у «цифри» немає. По суті, братство замінює для «цифрових банд» сім’ю по крові. Кожен новачок починає тут своє сходження з нуля. Що більше насильства ви робите й приносите користі «цифрам», то вище можете піднятися в ієрархії, яку, за легендою та відповідно до матеріалів судових справ, колись створив батько-засновник «цифрових банд» Нонґолоза.
Культ особи
Міфи та легенди про південноафриканські «цифрові банди» багатьох заворожують своєю містикою, однак не варто спокушатися цією містичною стороною, оскільки в їх основі лежить військова ієрархія та дисципліна, а також жорстокі покарання, які в навколишніх викликають страх. Тому якщо, наприклад, поставити запитання людині, яка не є членом банди: «Хто такі «цифрові банди»?», то, найімовірніше, у відповідь почуєте: «Вони». При цьому емоційне забарвлення відповіді буде висловлювати обережність і страх. У тому разі, якщо питання буде адресоване члену банди, то найчастіше почуєте: «Ми». Відповідь буде виголошено з почуттям гідності. Члени банд пишаються своєю належністю до організації.
Читайте також: Міліцейсько-кримінальний союз
Також важливо зазначити, що кримінал Південної Африки не обмежується лише «цифровими бандами», проте саме ці організації привертають найбільшу увагу дослідників, оскільки характеризуються тривалим історичним етапом становлення. У них особливі традиції, ритуали та свій герой в особі легендарної особистості Нонґолози (оригінальне ім'я — Мзузефі Матебула). Кожен член банди знає міф про Нонґолозу. Однак є багато інтерпретацій його історії, які часом суперечать одна одній.
Одна з легенд твердить, що Нонґолоза є творцем та ідейним натхненником «цифрових банд». Згідно з історією, спочатку банда дістала назву «ніневійці» та існувала майже два століття. Нонґолоза та його бандити нібито створили підземний світ у занедбаних шахтах, які були переповнені алмазами, магазинами й красивими білими жінками.
Друга легенда оповідає про те, що колись жив один літній чоловік в африканському селі. Це був мудрий провидець, який відстоював інтереси всіх чорношкірих людей. Він мешкав у печері, і якось із ним зустрівся Нонґолоза — чорношкірий юнак, який, як і всі, ішов у шахту, щоб влаштуватися на роботу й заробити багато грошей. Також, згідно з цією легендою, провидець винайшов таємну мову, використовуючи яку, чорношкірі люди спілкувалися так, щоби білі їх не розуміли. Завдяки провидцю були створені закони й ритуали для майбутніх банд, які були записані на камені. Через певний час до них приєднався третій чоловік на ім’я Кілікіджан, потім четвертий, п’ятий. Згодом банда налічувала вже 15 осіб. Старий навчав їх злочинного ремесла, таємної мови та законів. У результаті утворилося дві банди: одна під керівництвом Нонґолози, друга — Кілікіджана. Під час якогось із ритуалів провидець звелів накинути шкуру тварини на камінь, де був написаний закон банди, щоб його текст відбився на ній і зберігся. Шкура тварини із записами закону дісталася Нонґолозі, камінь із початковим законом — Кілікіджану. Згідно з легендою, згодом під впливом сонця, вітру й дощу написи на камені були загублені. Таким чином, закон у повному обсязі зберігся тільки в Нонґолози (як відбиток на шкурі). Згодом між бандами виникли розбіжності щодо деяких його пунктів, які призвели до їх розколу. Так виникли 27-мі та 28-мі. Головна відмінність 28-х — це логіка й філософія, 27-х — хитрість і підступність, 26-х — дисципліна. Кожна банда має своє призначення. Наприклад, 26-ті забезпечують життєдіяльність. По суті, це бізнесмени. 27-мі є «катами». Саме вони виконують вироки й вершать суд; можуть заробляти гроші, але тільки в злочинний спосіб.
Згідно з традицією, усі міфи й легенди про цифрові банди передають виключно в усній формі, а їх представники із покоління в покоління не тільки шанують легенди, а й дотримуються неписаного закону. Як показує нещодавнє експедиційне дослідження, вони досі сповідують культ Нонґолози. Але від інших членів можна почути протилежну думку, що «банди вже не ті». Наприклад, раніше потрапити до неї було не так просто: людей добирали, а до майбутнього члена досить довго придивлялися. Відповідно тому, хто прагне потрапити в банду, потрібно було себе показати, зробивши певний вагомий вчинок. Сьогодні побутує думка, що в банду можна потрапити, просто заплативши певну суму грошей.
Читайте також: Валерій Кур: «Реформа МВС була віддана в руки непрофесіоналів та фінансово-промислових груп»
Попри різні факти, частково вигадані, найпоширенішим механізмом рекрутингу в «цифрові банди» протягом уже більш ніж 100 років є ініціація в тюрмі. Річ у тім, що майбутнє людини, яка потрапить до в’язниці Південної Африки, заздалегідь визначене. Альтернатив тут немає. Або тюремний в’язень стає членом банди, або з нього роблять «жінку».
Перше питання, яке задається новоприбулому до в’язниці, звучить так: «Хто ти?». Воно означає: до якої банди ти належиш? Якщо чоловік належить до банди 28-х, то він на мові «сабела» повинен відповісти, що є сином Нонґолози й працює ночами. Людина з банди 27-х відповідає, що він Кілікіджан і працює вдень. Крім того, члени банд повинні описати, як вони вдягнені. Тільки йдеться не про фізичний прояв зовнішнього вигляду. Необхідно описати «уявну уніформу», про яку вони знають з огляду на закони банд. Не знаючи досконально таємної мови «сабела», законів і ритуалів банд, обдурити в тюрмі нікого не вдасться.
Тиск часу й глобалізації
Міф про легендарного Нонґолозу так просякнув свідомість людей, що цим «героєм» досі захоплюються, йому поклоняються як головному визволителю пригніченого чорношкірого населення, хлопчики з дитинства мріють стати членами банд. Нонґолоза залишається їхнім кумиром у XXI столітті. І це попри наявні докази того, що в реальному житті він якщо й був героєм, то лише частково. Це звичайна людина, яка не тільки співпрацювала з правоохоронними органами, а й стала тюремним наглядачем. Окреме питання, кому та з якої причини було вигідно змінювати фактичну історію й створювати культ Нонґолози.
Читайте також: Етнічна злочинність – незручна тема
Під час нещодавньої експедиції український вчений Олег Мальцев поставив на дослідження ще одне питання: «Ким був Нонґолоза насправді: героєм чи виставленою правоохоронними органами постаттю?». Зокрема, для відповіді на це питання експедиційною групою були отримані документи з державного архіву в місті Йоганнесбург, у яких наведено текст допиту Нонґолози від 1912 року. Згідно з документами, культовий герой «цифрових банд» відрікся від кримінальної субкультури, перебуваючи у в’язниці під час відбування довічного ув’язнення. Ставлення до цих фактів неоднозначне. Наприклад, позиція автора книжки «Цифра» Джонні Стайнберґа, що також знайомий із документами з архівів Йоганнесбурга, є доволі критичною. Це добре ілюструє його діалог із дійсним членом «цифрових банд» у в’язниці Полсмур:
«Ув’язнений:
— Мільйони людей готові принести в жертву своє життя за історію про Нонґолозу. Якщо я зараз піду у двір і скажу людям, що Нонґолоза був пов’язаний із білими, мене вб’ють. Я можу це довести, піти й зробити так просто зараз.
Джонні Стайнберґ:
— Хіба ти не думав, що є різниця між реальним життям і його ідейною стороною?
Ув’язнений:
— Що мені зробити, щоб ти мене зрозумів? Я присвятив цифровий банді 25 років. Ставився до своєї родини, як до лайна. Завдавав людям болю. У мене є діти, але я їх кинув. Мої діти ледь знають, який я маю вигляд. Я вистрілив у свою матір. Заради чого й чому? Тому що вірив в історію про Нонґолозу. Я вірив у неї настільки, що зруйнував своє життя. А тепер ти прийшов зі своїми документами. Хочеш сказати, що безліч тисяч ув’язнених зруйнували своє життя заради дурного жарту? Що ми всі ідіоти, а Нонґолоза став наглядачем?».
Як бачите, міф про Нонґолозу та релігійні ідеї, закладені в підмурівки банд, — це те, що надихає людей, надає сенс їхньому майбутньому існуванню. Але водночас південноафриканські цифрові банди — це структури, вибудовані згідно з військовою ієрархією, зі своїми законами, ритуалами, таємною мовою «сабела», а також особливою логікою, яка знайшла своє відображення в тамтешній ножовій традиції.
За останні кілька десятиліть з’явилася нова тенденція глобалізації південноафриканської кримінальної субкультури. Уперше її представники почали переносити свій уклад і набирати новобранців далеко за межами Кейптауна, який вважається їхньою історичною батьківщиною.