8 травня у Комісії з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінській комісії США) відбувся брифінг спеціального представника Державного департаменту США з питань України Курта Волкера на тему російсько-українського конфлікту. Тиждень відібрав ключові моменти цього виступу
Миротворча місія для ОРДіЛО. У вересні 2017 року Росія запропонувала, за її словами, «силу для захисту» спостерігачів ОБСЄ уздовж лінії розмежування. Всі, зокрема Україна і країни Радбезу ООН, включно зі США, Великою Британією та Францією, а також Німеччина, Швеція тощо, побачили у цьому подальше поглиблення конфлікту, розділення території і перетворення конфлікту на фактично невирішуваний. Натомість це мала би бути миротворча сила з мандатом ООН, укомплектована країнами, які зголосяться це зробити, і координована спецпредставником Генсекретаря ООН. Багато країн уже виявили готовність зробити свій внесок у таку силу «за належних обставин». Але відповідне рішення Радбезу ООН може пройти, тільки якщо за нього виступить Росія. Тобто ця пропозиція може спрацювати, тільки якщо Росія також погодиться на вирішення конфлікту. А якщо вона хоче далі воювати і заважати встановленню миру, тоді ніхто не буде вводити (на територію ОРДіЛО – Ред.) сили і намагатися змушувати Росію фізичною силою.
Читайте також: Ян Брукс: «Ми бачимо подальше розмивання кордонів у визначеннях м’якої та жорсткої сил»
Наразі США, Франція та Німеччина запропонували Росії (у січні 2018 року – Ред.) параметри, які повинна би мати справжня миротворча сила. Вони передбачають три базові елементи: відповідальність за безпеку регіону, контроль над безпекою на відповідній території; участь у стримуванні важкого озброєння; і установлення контролю над міжнародним кордоном між Україною та Росією. Останнє не означає закриття кордону, а патрулювання його. Наразі він контролюється виключно російськими силами. Якби миротворчі сили могли це робити, то це би створило умови для подальших політичних кроків на виконання Мінських угод. Ми запропонували цей формат і обговорювали його реалізацію. Тепер очікуємо на відповідь Росії.
Готовність Росії змінювати свою позицію. Я не бачу оптимістичних сигналів. Якщо дивитися на ширший контекст і дії Росії, то останні кілька місяців розчаровують – ми бачили застосування нервово-паралітичної речовини у Великій Британії, вислання дипломатів, розрив додаткових дипломатичних зв’язків, напад російських найманців на американські сили у Сирії, анімацію про можливість ядерного удару по Флориді – нічого з цього не обнадіює стосовно того, як Росія бачить власну взаємодію з рештою світу.
Єдине, що якби Росія захотіла вибрати одне питання, яке можна розв’язати і яке принесло би позитивний результат для Росії також, то це могло би бути завершення конфлікту на Донбасі, виведення її військ і реалізація Мінських угод.
Читайте також: Меркель vs Трамп: кінець повоєнного ладу?
Мінський процес. Якщо говорити про подальші кроки України стосовно Мінських угод – це особливий статус, амністія, вибори місцевої влади на наразі окупованій території – то Україна неодноразово говорила, що розуміє і готова робити це, коли зможе. Але дотепер жодних можливостей для цього не існувало. Найперше не було навіть припинення вогню, адже активні бої тривають. Після виведення російських сил і створення безпекових умов Україна була би зобов’язана зробити вищезгадані кроки.
Надання Javelin. Про це треба говорити у контексті: це зброя, яку країна придбала і розмістила на складах на своїй території. Це зробила би будь-яка країна. Конкретно ця зброя – оборонна. Практичне значення: якби Росія спробувала просунутися далі на українську територію, це було би складніше, ціна була би вищою і операція була би помітнішою.
Таким чином ця зброя заповнює прогалину в оборонних спроможностях України, має деякий стабілізуючий вплив на конфлікт і створює певні умови для того, щоб Росія вважала, що якщо не може більше нічого домогтися у цьому конфлікті, то, можливо, варто рухатися до його вирішення.
Крим. Наша політика стосовно Криму чітка: ми не визнаємо і не визнаватимемо російську спробу анексії Криму. Російське вторгнення і окупація того регіону призвели до серйозних порушень прав людини.
Залежність реформ в Україні та подальшої міжнародної підтримки. Я розумію складність у реформуванні системи, яка настільки просякла корупцією та контролюється невеликою кількістю людей з олігархічних кіл. Україна багато зробила останніми роками, зокрема реформує систему охорони здоров’я, освіту тощо. Але має зробити ще дуже багато. Ключовий тест – якщо іноземні інвестори відчуватимуть, що можуть інвестувати в Україну, створювати робочі місця і процвітання, будуть певними, що живуть в умовах верховенства права і можуть бути успішними у своєму бізнесі.
З точки зору США і ЄС ми максимально заохочуємо Україну проводити реформи, бо це добре для країни. Але я б не хотів бачити нас у позиції, де ми даємо росіянам те, чого вони хочуть: тобто не допомагаємо Україні через недоліки у її економіці, урядуванні, інституціях. Я вважаю, що нам треба відокремлювати ці два питання: наполягати на тому, що Україна має виконувати свою домашню роботу з реформування інституцій, і водночас підтримувати її суверенітет та територіальну цілісність.