Експерт: постійними протестами арабський світ вимагає не політичної, а економічної свободи

8 Липня 2013, 13:17

У статті Нельсон досліджує питання про те, чому події Арабської весни, зокрема в Єгипті, не призвели до демократичних змін, яких очікували на Заході. Відповідь, на його думку, полягає у тому, що повстанці в Північній Африці та на Близькому Сході вимагають економічної, а не політичної свободи.

На прикладі родини Мухаммеда Буазізі – туніського вуличного торговця, що здійснив самоспалення на знак протесту у 2011 році – Фрезер Нельсон показує: повстанці в країнах арабського світу не зацікавлені політикою, а свобода, якої вони вимагають, є свободою «продавати та купувати, і будувати бізнес без потреби сплачувати хабарі поліції чи побоюватися довільних конфіскацій товарів». За свідченням журналіста, брати самого Буазізі пояснили його вчинок так: «Люди як Мухаммед занепокоєні лише веденням бізнесу. Вони нічого не розуміють в політиці».

Нельсон також посилається на перуанського економіста Ернандо де Сото, який досліджував подібні до самоспалення Буазізі випадки у Єгипті та дійшов висновку, що у кожному з них основні мотиви вчинку мали економічний характер. Це пов’язано з тим, що, за переконанням де Сото, саме економічна корупція, бюрократизація та порушення економічних прав людини є тими факторами, що тримають більшу частину населення світу, зокрема і арабських країн, за межею бідності. Так, наприклад, відкриття бізнесу в Єгипті передбачає узгодження із 29 державними установами, але «якщо ви не маєте часу чи грошей для цього, ви приречені на існування в межах ‘чорного ринку’: не важливо, наскільки ви хороший підприємець, ви ніколи не виберетеся із бідноти»,  зазначає Нельсон.

Помилка Заходу щодо політики в країнах арабського світу, на думку журналіста, полягає у неможливості правильно інтерпретувати події, що відбуваються в регіоні. За переконанням Нельсона, те, на що авторитетні особи США мають звернути увагу у побудові дипломатичних відносин із державами Північної Африки та Близького Сходу – розвиток економічних прав людини. «Це могло б стати найбільш ефективною стратегією проти бідності, що була будь-коли розроблена», – говорить експерт.