«Компромісу не буде. Він можливий тоді, коли обидві сторони цього хочуть. А російська сторона впродовж останніх тижнів чітко показувала, що слово «компроміс» в її лексикон не входить, що їй потрібен Нафтогаз в складі Газпрому і Україна – в Митному союзі. Все. Тому зараз розраховувати на якийсь ефект переговорного процесу не доводиться», – вважає Гончар.
За словами експерта, Україна має важелі впливу на Росію у цьому питанні, втім, наразі вона не зможе ними скористатися.
«Чи має Україна якісь важелі впливу? Теоретично так. Практично – складно сказати, що українська сторона може їх ефективно використати. Поки що гідне уваги і поваги те, що зайнята жорстка позиція. Але по-перше, як надовго вистачить політичної волі її утримувати, по-друге – думаю, що влада внаслідок безрозсудних дій переслідування політичних опонентів заганяє себе в міжнародну ізоляцію. Відповідно, через це Росія і перейшла на мову ультиматумів. Вона чітко вловила цей момент, що українська влада прямує білоруським шляхом з тією різницею, що там «бацька» лупив кийками по голові своїх громадян, а тут дещо вибірковий підхід – «луплять» в переносному значенні політичних опонентів. Тому Росія запропонувала білоруський варіант вирішення газового питання, вбачаючи в цьому таку аналогію, що Україна згодом опиниться і в міжнародній ізоляції, якщо буде продовжено цей "шоу-процес" проти Тимошенко чи тим більше, якщо щось трапиться з кимось з опозиціонерів чи журналістів, які пишуть на цю чи інші «гострі» теми. Не тому, що українська влада буде чинити таку розправу, а тому, що буде дуже легко списати на неї дії якоїсь третьої сторони. На що російські спецслужби добрі мастаки», – зазначив Гончар.
На думку Гончара, досвід показує, що дуже важливими у вирішенні «газових криз» є солідарність з боку країн ЄС. Однак, вважає він, Україна втратила або втрачає її.
«Як показує досвід, при газових кризах 2006, 2009 року по суті визначальне значення має солідарність з боку країн ЄС. І ми бачили, що 2006 році симпатії ЄС були на боці України. 2009 – ситуація була іншою. Євросоюз займав рівновіддалену позицію, показуючи, що ця «газова суперечка» є справою двох країн, які не є членами ЄС, тому ЄС не буде втручатися, але наполягає на тому, щоб сторони вирішили її і газ надійшов до ЄС. Тепер же ситуація така, що Україна підірвала до себе довір’я не тільки в питанні газового співробітництва. Яскравий приклад – це по суті зволікання і попереднього уряду і цього щодо виконання Брюссельської декларації. Не сильно поспішає виконувати Україна й умови договору про енергетичне співтовариство, до якого приєдналася. Разом із політичними та економічними процесами всередині країни це стає проблемою для української влади, аби здобути серйозну зовнішню підтримку. І Росія це розуміє…», – переконаний Гончар.
Очевидно, на думку експерта, у випадку кризової ситуації Україні важко буде порозумітися з країнами ЄС чи США і їй виставлять зустрічні вимоги, пов’язані з дотриманням певних зобов’язань чи припиненням політичних переслідувань.
«Тому найбільша проблема полягає не в тому, що важелі впливу відсутні, а в тому, що їх неможливо буде задіяти», – додав Гончар.