За словами автора, будь-який щонайменший інцидент може спричинити сутички на етнічному й політичному ґрунті, особливо у нестабільних Киргизстані й Узбекистані.
«Урядам середньоазійських країн вдаватиметься придушити невдоволення молодшого покоління настільки, наскільки економіка буде на підйомі», – пише Бініон.
У той же час у Білорусі Аляксандр Лукашенка може якось пережити кампанію, розв’язану проти нього Заходом, поки матиме підтримку Кремля.
«Але він негайно вдасться до репресій, тільки-но протестний рух вихлюпнеться на вулиці Мінська», – зазначає автор.
Що ж до України, яка постійно змінює вектори зовнішньої політики залежно від фракцій та регіональних інтересів, то їй буде важко триматися на рівновіддаленій дистанції і від Росії, і від Західної Європи, особливо якщо знову загостряться внутрішньополітичні протистояння, пише автор.
Стосовно Росії, автор вважає, що нинішній протестний рух навряд чи завадить Путіну повернутися у президентське крісло навесні 2012 року. «Російської весни» за арабським сценарієм не вийде, але перед РФ стоїть величезна проблема: подолання корупції та масового соціального незадоволення», – зазначає він.
Автор вважає, що Путін піде на деякі тактичні поступки, звільнить кількох корумпованих міністрів і спробує зробити з Мєдвєдєва цапа-відбувайла, щоби потім усунути лідерів опозиції по одному й запровадити цензуру в інтернеті.
Оскільки, як пише Бініон, «ізолювати інтернет-генерацію молодих росіян не вдасться», а офіційна Москва не знає, якпротидіяти інтернет-лідерам протестного руху, таким як блогер Алєксєй Навальний.
Детальніше читайте у журналі «Український тиждень» №1 2012 р.